04.03.2013

ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕ

Часто нам здається, що щастя – це мета, до якої ми йдемо. «Спочатку потрібно зробити перше й друге, потім ще третє, ну і, звичайно, не забути про четверте – і вже тоді обов’язково буде щастя, – кажемо собі, долаючи чергову життєву перепону до омріяної мети. – А поки що можна якось перебитися…»

Так в очікуванні чогось ефемерного і минають роки. Між тим, варто усвідомити одну просту істину, і все зміниться. Щастя не кінцева мета, а шлях, яким ми йдемо. Успішна людина – та, яка насолоджується кожним кроком на цій дорозі. Не чекає понеділка, кінця зими, здачі екзамену, підвищення на службі, народження сина. Вона живе щодня і втішається кожною миттю.

«Якщо хочеш бути щасливим – будь ним!»– казав Козьма Прутков. «Якби це було так просто»,– зітхаємо у відповідь. А в чому ж складнощі? Чи не в нашому ж сприйнятті навколишнього світу? То нам грошей бракує, то робота не подобається, то син приніс «двійку», то погода геть зіпсувалася, то голова розболілася. Причин для невдоволення – безліч, але всьому можна дати лад. Варто лише налаштувати себе на краще і почати діяти. Потішитися рясним дощиком, допомогти синові з математикою, змінити професію і врешті зрозуміти, що матеріальне благополуччя – поняття відносне, тому треба навчитися жити відповідно до своїх доходів або шукати додатковий заробіток. Адже якщо людина має коли скиглити і жалітися на життя, значить знайдеться час і для того, щоб щось робити.

Звісно, це не стосується тих представників роду людського, які уявляють абсолютне щастя в образі ситого нероби, що валяється на м’яких перинах, а найважче, до чого береться, – миска каші. Таким щастя не знайти, бо воно цурається лінивих, заздрісних і жадібних. Але є й інші. Є люди, які працюють ледь не цілодобово, недосипають і не відпочивають, але дякують Богу за те, що мають роботу. Є багатодітні сім’ї, в яких часто недоїдають, але весело і дружно проводять час. Є люди з обмеженими можливостями, інваліди, які заводять власний бізнес, займаються спортом, одружуються і народжують дітей. Саме до таких людей і приходить щастя, бо вони його варті, тому що постійно працюють, сіючи щирість, доброту, любов.

Їхнє щастя – не в багатих маєтках, високих посадах і титулах, далеких подорожах чи олімпійських медалях. Воно – в тих моментах, коли на душі так гарно, радісно, затишно, що вона стає крилатою. Коли світ видається барвистим, серце співає і ти летиш – легший за вітер. Коли хочеться крикнути на весь голос «життя прекрасне!», написати безсмертний літературний шедевр чи неперевершену картину. Для творення яскравих буднів людині вже все дано: і фарби, і полотно, і натхнення. Потрібно лише змахнути пензлем. І зовсім не важливо, що ти добре малюєш лише кумедного зайця. Лови прекрасні миті, щоб колись не розглядати сірий аркуш прожитих років. 

 Оксана ЛУКАШ, м.Івано-Франківськ

Вгору