02.09.2014

НЕ ЗАПЛИВАЙ ЗА БУЙКИ

Дивлячись на весь створений Богом світ, можна помітити, що у ньому є певні межі, переступаючи які людина платить відповідну ціну. Вперше така прикрість сталася в Едемському саду – райському куточку, в якому Творець оселив перших людей, віддавши їм землю у володіння. Місцина відзначалася винятковою красою, багатством природи, золотом, дорогоцінним камінням. То був щедрий край, в якому росли різноманітні плодові дерева, найкращі квіти та водилися всілякі тварини. Адам і Єва мали порати їх та доглядати. Це було досить легко, адже в ті часи (до гріхопадіння) ні шкідників, ані бур’янів не існувало. Звірі не були хижими, тож захищатися від них теж не доводилося. Проте навіть за таких ідеальних обставин Бог визначив кордони дозволеного: «Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти. Але з дерева знання добра й зла не їж…» (Буття 2:16,17). Та Адам і Єва порушили їх, за що були покарані. Наслідки їхнього непослуху нам відомі: подружжя було вигнане з райського саду і позбавлене прямого спілкування з Богом. З тих пір і донині люди змушені важко працювати, а земля стала вже не такою благодатною.

h36_RTR2O5IBНаразі людство потерпає ще від однієї біди, що також сталася в результаті нехтування елементарними правилами існування. Наша планета омежована захисним шаром озону, за яким немає життя. Але внаслідок недалекоглядної діяльності людини утворились озонові діри. Таким чином сонце, створене Богом на користь усьому живому, почало приносити шкоду, оскільки його ультрафіолетове проміння через такі прогалини проникає на землю, негативно впливаючи на людей. А вирубка лісів, забруднення водойм? Чи не знаємо ми, яких наслідків слід очікувати від цього? Звісно, знаємо. Але ігноруємо. Так само, як і в шлюбних відносинах чоловіка та жінки, чи не запровадив Господь певний порядок? Однак і ним нехтуємо. Впевнений, що такі смертельні хвороби, як ВІЛ, сифіліс, є результатом непокори Богу щодо подружньої вірності. Адже Його заповідь каже: «Не чини перелюбу».

Кожен з нас як громадянин має чимало прав. Та задля блага і безпеки встановлено державні закони, порушуючи які ми не лише можемо завдати шкоди, а й бути покараними. Тож не потрібно робити все, що заманеться, інакше будуть негативні наслідки. Як у випадку, коли деякі горе-смільчаки запливають за буйки, поставлені на воді, що є знаками безпечної зони для плавання. За це нерідко розплачуються життям. Закон не є зло, але добро. Уявімо собі, яким благополучним та спокійним було б життя в країні, де всі є законослухняні.

У кожній сім’ї також діють свої правила. Як батьки, ми у власному домі намагаємося створити найкращі умови для життя та розвит­ку своїх дітей. Аби їм було цікаво та весело, дозволяємо гратися і навіть трішки бешкетувати. При цьому все одно встановлюємо рамки: забороняємо дітям бавитися із газовою плитою, електроприладами, стромляти пальці чи якісь предмети у розетку, хоча вони того дуже хочуть. То, може, ми погані батьки? Чи диктатори? Адже обмежуємо своїх дітей у свободі. Ні, ми просто знаємо, що такі ігри можуть трагічно закінчитись. Наші діти ще не все можуть оцінити адекватно, тому, коли ми їм щось не дозволяємо, вони ображаються на нас, плачуть, тупають ногами. Моя п’ятирічна донька, наприклад, не розуміє, чому їй не можна з’їсти весь пакунок цукерок одразу. Зате я, як тато, знаю, до чого це призведе: втрата апетиту, розлади шлунку, зіп­совані зуби.

Тим більше Небесний Отець. Він бачить значно більше і дальше, ніж ми, люди. Якщо Бог забороняє нам щось, то лише тому, що любить нас і хоче застерегти від біди. Божі заповіді дані нам не на зло. Господь не диктатор, Він піклується про людей і тому визначає чіткі границі. Як дітям доводиться підкорятися батьківським заборонам (на користь їм), так і всім людям варто дотримуватись Господніх заповідей, бо вони нам тільки на добро. Тож нехай Бог дасть нам мудрість не запливати за буйки, але плавати на безпечній для нас території.  

 Роман ФАЙНІЦЬКИЙ, м.Тернопіль

Вгору