13.06.2016

НІКОЛИ НЕ ЗДАВАЙТЕСЯ!

НІКОЛИ НЕ ЗДАВАЙТЕСЯ!

Нещодавно в Україні побував Нік Вуйчич, всесвітньовідомий мотиваційний спікер. Таким він став зав­дяки тому, що не захотів визнавати свою інвалідність та всупереч обставинам добився успіху і тепер своїм прикладом, живим словом та книгами надихає мільйони людей в усьому світі. Хлопчик народився з рідкісною патологією – відсутністю кінцівок. Однак сьогодні Нік (йому 34 роки) живе повноцінним життям: одружений, має двох синів, мандрує світом, займається спортом.
У Києві цей диво-чоловік відвідав військовий госпіталь, лікарню для онкохворих дітей, виступив у НСК «Олімпійський» з натхненною промовою «Життя без кордонів», стверджуючи, що «неможливе сьогодні – завжди можливе завтра».
Прикметно, що вперше в Україні в одному заході взяли участь одразу майже чотири сотні людей з особ­ливими потребами, яких запросили на цю зустріч організатори. І це не враховуючи тих, хто перебував на трибунах! Нік зумів покорити серця українців, що прийшли його послухати. Він дарував людям надію, заряджав оптимізмом, захоплював щирістю. Зал аплодував його жартам про коліна, що тремтіли перед стрибком з парашутом, про «не відчував ніг» в момент знайомства з дружиною, про спітнілі від хвилювання руки перед найважливішим у його житті футбольним матчем.
Говорив Нік Вуйчич і про нинішню ситуацію в нашій країні: «Знаю, що Україна переживає зараз складні часи. І не буду казати, що все буде доб­ре, щоб розвеселити вас. Складно бути позитивним, коли навколо стільки негативного», – зауважив місіонер. Але, на його думку, в таких ситуаціях потрібно допомагати один одному, піклуватися про співвітчизників. Сказав, що молиться за Україну, за народ, за уряд, за ворогів та вірить, що ще не раз повернеться до українців: «Нам усім потрібен Бог, мир та любов!»
Маленький чоловік Нік Вуйчич став великою людиною. Принципи, якими він керується у житті, дуже прості. Але вони допомагають йому бути щасливим.

БУДЬТЕ ВДЯЧНИМИ ЗА ТЕ, ЩО МАЄТЕ

Те, що в мене немає рук і ніг, не означає, що я повинен впадати у відчай. Завдяки своїй маленькій нозі (Нік має одну стопу) я можу плавати. Займався дайвінгом. Навіть стрибав з парашутом. Так, коли я ходив до школи і мене всі дражнили, було дуже важко бути вдячним. Але потім я зрозумів, що у всіх є проблеми. І, можливо, батько-алкоголік – це страшніше, ніж народитися безруким і безногим. Ми повинні завжди дякувати за те, що у нас є.

РОБІТЬ ПРАВИЛЬНИЙ ВИБІР, І ВІН ДАСТЬ ХОРОШІ ПЛОДИ
Колись я думав: «У мене немає рук і ніг, ніхто, крім батьків, не любить мене, я – тягар для всіх». Це робило мене нерухомим. Але мені не дозволяли бути «бідолашним» хлопчиком. Не давали грошей на іграшки, тому я мусив їх заробляти. За два долари на тиждень, наприклад, пилососив наш дім. Батько казав: ти маєш працювати, бути відповідальним за себе. Сьогодні я відчуваю цю відповідальність. Я самодостатня особистість, знаю свою мету і йду до неї.

НЕ ШУКАЙТЕ ЩАСТЯ У ТИМЧАСОВИХ РЕЧАХ, БО ВОНО БУДЕ ТИМЧАСОВИМ
Дівчатам нова пара взуття принесе радість та відчуття внутрішньої гармонії не надовго... Не подарує тривалого щастя і знайомство на один вечір. Шукайте чоловіка, який кохатиме вас завжди і не втече, коли будуть труднощі. А хлопці хай не думають, що, аби бути крутим, треба матюкатися чи накачати великі біцепси. Це тимчасові речі, і задоволення від них не є довговічним.

ЗОСЕРЕДЬТЕСЯ НА ТОМУ, ЩО У ВАС ВЖЕ Є ЗАРАЗ

Я запитував у дев’ятирічних дітей: «У вас коли-небудь був стрес?» Вони відповідали, що їм важко справлятися з домашніми завданнями та вимогами учителів. Звертався до 13-річних. Ті казали, що відчувають роздратування через друзів, батьків, навіть через власне тіло. Юнацтво переживає стрес через невизначеність: «Якщо вступлю до ВНЗ, все буде добре». Невже?! Знаю, що потім їх непокоїтиме майбутнє працевлаштування. А на роботі їх діставатиме начальник. Хворі скаржитимуться на свої недуги, незаміжні і неодружені нарікатимуть на самотність.
Ні! Якщо ви не щасливі без ­своєї половинки, то і з нею не матимете втіхи. Зосередьтеся на тому, що у вас є вже зараз. Не чекайте чоловіка, посади, кінця іспитів, нового року чи понеділка, аби бути щасливим.

НЕ ВИХОДИТЬ – СПРОБУЙТЕ ЗНОВУ. РОБІТЬ УСЕ, ЩО МОЖЕТЕ  

Одного разу я займався серфінгом. Лежав на дошці, а друзі штовхали мене на хвилю. Вони поклали на дошку стопку рушників, щоб я міг на них опертися і піднятися. Я намагався встати понад п’ятнадцять разів. Люди, що відпочивали на пляжі, дивилися – хто з подивом, хто з недовірою, хто з глузливою посмішкою. Але батьки вчили мене: щось не виходить – спробуй знову. Якщо оточуючі бачать твою невдачу, не знічуйся. Нічого страшного, якщо ти не можеш чогось зробити. Ти можеш до цього прагнути. Тому я знов і знов пробував устати. І нарешті це мені таки вдалося! Пам’ятайте: іноді ви чогось не маєте, але це не повинно забирати радість з вашої душі. Не дозволяйте думкам сторонніх людей або якимось подіям змушувати вас відмовлятися від своєї мети.

МРІЙТЕ, І МРІЇ СТАНУТЬ РЕАЛЬНІСТЮ

Часто навіть найфантастичніші мрії стають реальністю. Не стверджую, що всі. Я, наприклад, ніколи не стану футболістом. Але можу бути щасливою людиною. Бо в мене є така мета. Все просто: якщо ми ніколи не думаємо про щось, то ми цього не шукаємо. Якщо не шукаємо, то й не знайдемо і не отримаємо.

НЕ ВТРАЧАЙТЕ НАДІЮ – ВОНА ПЕРЕМАГАЄ СМЕРТЬ

Раніше я переживав, що ніколи не зможу тримати за руку свою дружину, не зможу обійняти своїх дітей. Але зараз старший син обіймає мене. Він каже «дай п’ять» і вдаряє мене в плече. Тепер розумію: не важливо, чи можу я тримати дружину за руку, головне – щоб я завжди тримав її у своєму серці.
Вірте: у Бога є план і стосовно вас. Якщо у вашому житті не сталося дива, будьте чудом для інших. Мрійте, робіть, що можете, не пасуйте перед невдачами. Пам’ятайте про слабших за себе. Моліться! Надихайте!

Вгору