11.07.2017

ПЕРЕД ДВЕРИМА

ПЕРЕД ДВЕРИМА

Спасибі блаженному Богу за те, що потрібне зробив неважким, а важке непотрібним. Нема нічого солодшого для людини й нічого потрібнішого за щастя, нема ж нічого й легшого за це. Спасибі блаженному Богу. Царство Боже всередині нас, щастя в серці, серце в любові, любов же в законі Вічного. Оце і є та віковічна погожа днина й незаходиме сонце, що осяває темряву сердечної прірви. Спасибі блаженному Богу.

Що б воно було, якби щастя, найпотрібніше і наймиліше для всіх, залежало від місця, від часу, від плоті та крові? Скажу ясніше: що б воно було, якби Бог замкнув щастя в Америці, або на Канарських островах, або в азіатському Єрусалимі, або в царських палатах, або в Соломонових віках, або в багатстві, або в пустелі, або в чинах, або в науках, або в здоров’ї?.. Тоді б і щастя наше, і ми з ним були б бідні. Хто міг би добратись до тих місць? Як можна всім народитися в якомусь одному часі? І як можна поміститися усім в одному чині чи стані? (...)

Нині чи хочеш ти бути щасливим? Не шукай щастя за морем, не проси його в людей, не манд­руй по планетах. (…) Золотом можеш купити село – річ важку, бо не дуже потрібну. А щастя, як найпотрібніша потреба, дається даром скрізь і завжди. Повітря й сонце завж­ди з тобою, скрізь і даром. А все те, що від тебе тікає геть,– знай, що воно чуже, і не вважай його своїм. (…) Тим-то воно й важке. Ніколи б воно від тебе не пішло, якби було справді потрібне.

Що ж для тебе потрібне? Те, що найлегше. А що ж легке? О, друже мій! (…) Одне лиш тобі потрібне. Одне ж тільки і добре, і легке, а все інше – труд і недуга. Що ж є те одне-єдине? – Бог. (…) Спасибі ж блаженному Богу за те, що все нас покидає і все для нас важке, крім того, що потрібне, любе і єдине.

Багато тілесних потреб чекають на тебе, та не в них щастя. А для серця твого єдине є на потребу – там і Бог, і щастя. Недалеко воно – поруч: у серці й у твоїй душі. (…) І я хочу, щоб твоя душа, як Ноєва голубиця, не знайшовши ніде спокою, повернулась до свого серця, до Того, Хто почиває у твоєму серці…

Григорій СКОВОРОДА

Вгору