02.08.2016

ШЛЮБ – САМОЗРЕЧЕННЯ?

ШЛЮБ – САМОЗРЕЧЕННЯ?

Чи задумувався ти коли-небудь про те, що хтось може проявити свою любов через звичайнісінькі бутер­броди? І я теж про таке навіть не здогадувалась. Поки не дізналася, що мій тоді ще хлопець, а тепер уже чоловік (на той час студент медичного коледжу, без грошей) близько двох місяців їв щодня самі лише бутерброди. І це тільки заради того, аби накопичити достатньо коштів і купити мені обручку. Так, сімейне життя чогось таки коштує. Коли замислюєшся над цим, перше, що приходить в голову, – фінанси. І насамперед це затрати на весілля. Адже в наш час чи не кожна пара на цю урочисту подію витрачає кругленьку суму. Але це ніщо в порівнянні з подальшим вкладом (і матеріальна складова тут чи не найменша) в подружні стосунки. Подобається це нам чи ні, але родинний союз буде коштувати набагато більше, ніж просто гроші. Він обійдеться значно дорожче, ніж та сума, яка тратиться на обручки, святкову вечірку та медовий місяць. Шлюб буде вартувати перш за все всього тебе. Чула, як один одружений чоловік розмірковував над тим, чи варто йому залишатися жити з дружиною: «Я не повинен бути з нею, якщо не почуваюся щасливим». І хоч багато людей міркують саме таким чином, від цієї фрази мене аж знудило. Яке чітке відображення тотального егоїзму суспільства, в якому ми живемо і де кожен вважає власне щастя головною метою свого життя! Який приземлений і дріб’язковий спосіб існування!

Якщо ти створюєш сім’ю, поставивши за основну мету такого союзу лише особисте благо, то будеш розчарований на цьому непростому шляху. Адже йдеться про любов, а це те, що будеш віддавати знову і знову. Шлюб – це служіння, підтримка, допомога, співчуття, прощення, це самозречення. І так весь час. Якщо ж перед весіллям запитати наречених, навіщо вони одружуються, то більшість говоритимуть про бажання бути поруч з коханою людиною, щоб почуватися щасливими. А як же щодо щастя твоєї половинки?

Мене особисто дивує, коли хтось обирає розлучення замість присвяти. Шлюб потребує самовідданості більше, ніж будь-які інші стосунки. Перевірила правдивість цього твердження у наших відносинах з чоловіком. Справжня любов за своєю суттю – самовіддача у її великих і малих проявах: відмовитися від останнього шматка пирога, щоб ним насолодився інший; прибрати на кухні після гамірних вихідних, навіть якщо це найбільш ненависна робота; попросити прощення, коли тобі зробили боляче; віддати свій час, хоча це тобі не зручно; поділитися тим, що у тебе в серці, коли хочеться замкнутися в собі; вислухати, коли тобі хочеться лягти спати; відмовитися від своїх прав, аби поступитися місцем; реагувати з любов’ю, коли тобі хочеться розгніватися; ставити потреби і бажання своєї половинки вище від своїх власних. Цей список можна було б продовжувати, але він завжди закінчується однією і тією ж формулою: ти вище, ніж я, ми вище, ніж я. Якщо ж поступливість і віддачу проявлятимуть обоє, то кожен із подружжя буде щасливим.

Сучасний світ зневажає жертовну сторону шлюбу і намагається зовсім прибрати її. Він учить нас робити те, що нам здається правильним, і не погоджуватися ні на що інше, прагнути до влади, управління та власної вищості у відносинах. Нас обманюють, нав’язуючи думку про те, що любов – це відчувати щасливим себе. А коли цього відчуття бракне, нас спонукають кидати все і не вкладати більше у ці відносини.

Але все це неправильно! Бо чим більше ми віддаємо, тим краще нам. Справжня любов не шукає свого, тому вона завжди буде коштувати тобі чогось. Вона буде вартувати твого серця, часу і грошей, твого комфорту, твоїх прав і твоєї гордості. Вона буде коштувати тобі «покласти своє життя» за життя іншого. І тільки ті, хто вчиться вмирати для себе, стануть тими, хто відчуває силу відродження – відродження до справжньої любові, до справжнього життя і до значимих стосунків.

 За матеріалами Дебри К. ФІЛЕТИ, США

Вгору