Добрий день, шановна редакціє!
В багатьох українців викликає подив і чимало запитань поява ще одного дня святкування Різдва Христового. Люди кажуть, що це зробили лише ради того, що Україна хоче в Європу, а також, що віруючі не можуть розібратися з датами. У католиків вона одна (25-е грудня), у православних – інша (7-е січня), українські протестанти досі відзначали 7-го, а тепер підтримують нову дату. Отже, нічого серйозного, мовляв, від їх віри очікувати не можна.
Вважаю, що через вашу газету дуже добре вийде надати роз’яснення з цього приводу. Адже християни покликані нести людям світло і знання про Бога. Тож прошу в різдвяному номері приділити увагу питанню святкування Різдва 25-го грудня. Будь ласка, якщо є можливість, на­друкуйте статтю на цю актуальну тему. Буде потрібен матеріал – підшукаємо, допоможемо! Сподіваюся на ваше розуміння.
Євген ПОГРІБНИЙ, м.Черкаси

Цього року в Україні з’явився ще один день святкування Різдва. Тепер в нашій країні два різдвяних вихідних – 7 січня і 25 грудня. Чому так сталося, що День народження Христа відзначається людством у різні дати? Це логічне запитання, яке може виникнути у пересічної людини, що не заглиб­люється в історію.

Суть справи полягає в різниці календарів – Юліанського і Григоріанського, вона складає 13 діб. Перший – більш давній, його запровадив Юлій Цезар ще до народження Ісуса Христа. Проте календар мав значний недолік, раз на чотири роки додавався один день, який здвигав усі свята. Особливо негативне значення це мало для християн.

З цим питанням вирішив розібратися папа Григорій XIII. У 1582 році він видав наказ перейти на новий календар, в якому ввів високосний рік. Григоріанський календар був максимально наближений до астрономічного, зсував поточну дату на 10 днів і відразу виправляв усі накопичені помилки. В тому ж році на нове літочислення перейшли Італія, Франція, Португалія, Річ Посполита (до складу якої входила частина України). Дуже скоро його почали використовувати всі протестантські країни Північної Європи. Фактично Католицька і Протестантська церкви того часу стали двигуном цього прогресу. Коли всі країни масово переходили на більш точний Григоріанський календар, Росія вважала за краще залишатися жити за своїм Візантійським, який був схожий на Юліанський календар, але відлік часу вів від створення світу, а не від Різдва Христового. Через деякий час (у ­1700-му році) Петро І все ж замінив його на Юліанський, але це мало допомогло, дати все одно значно відрізнялись. На Григоріанський календар Росія перейшла лише у 1918 році. Одразу скасувалась 13-денна різниця у святкуванні Різдва. Здавалося б, плутанина закінчилася. Проте Російська Православна церква відмовилась приймати нововведення і залишила дати релігійних свят за старим (Юліанським) календарем, в результаті чого вони зсунулись на 13 днів назад. Тобто Різдво припало на 7 січня.

Найбільш парадоксальним у цій системі є те, що спочатку наступає новий рік, а вже потім народжується Христос. Але якщо літочислення ведеться від Різдва Христового, то дата Різдва і першого дня нового року повин­ні збігатися або Різдво має бути перед настанням нового року. Більшість представників християнського світу (римо-католики, католики, протестанти Європи і США) відзначають релігійні свята за Григоріанським календарем. Серед православних 9 із 14 патріархатів також користуються більш досконалим літочисленням, а тому відзначають Різдво 25 грудня. Виняток становлять Російська, Польська, Єрусалимська, Сербська та Грузинська церкви. Вони святкують Різдво за старим стилем, тобто 7 січня, як і православні віруючі України.

Проте й у нас багато хто святкує Різдво Христове за Григоріанським календарем, разом з усім світом. Згідно зі статистикою Міністерства культури сьогодні в Україні близько 11 тисяч католицьких і протестантських громад, які відзначають свято 25 грудня.

Точної дати народження Ісуса Христа не знає ніхто. Вона не вказана в Біблії. Немає жодних свідчень, що ізраїльтяни в часи Христа мали який-небудь звичай, пов’язаний із відзначенням днів народження. Можна припустити, що це не так уже й суттєво. Головне те, яке значення для нас має саме Різдво, а не коли його відзначати. Тобто чи визнаємо ми Ісуса Христа як свого Господа і Спасителя, чи приймаємо те, що Він зробив для нас на Голгофі. Адже в першу чергу Господь має народитися в нашому серці, щоб перебувати там повсякчас. Тоді ми не будемо прив’язані до дати святкування.

Ольга МАЦКАНІЧ, м.Черкаси