Мир вам, шановна редакціє «Міста на горі». У вашій газеті прочитав статтю Івана Котика «Пий, але не впивайся!» Висвітлена в ній тема зачепила мене за живе і спонукала до написання відгуку.

Ми живемо в нелегкий час: безробіття, матеріальна скрута, сімейні конфлікти, дефіцит доброти, складний шлях пошуку себе. Такі несприятливі чинники штовхають багатьох людей до знайомства з алкоголем. Спочатку це як слабинка, тимчасова стіна, за якою можна сховатися від стресу, але дуже швидко легкодоступна віддушина перетворюється в міцний надійний гачок, зірватися з якого вже не під силу.

Підступний і хитрий ворог затягує у свої тенета не лише дорослих, а й дітей – майбутнє нації. Підлітки дедалі більше керуються небезпечними переконаннями: «Як це піти в компанію і не випити?», «Це ж круто!», «Без розігріву якось невесело, відчуваєш себе скутим і замкнутим». Та сир в мишоловці теж смачно пахне. Починаючи, здавалося б, з нешкідливого пива чи інших слабоалкогольних напоїв, легке захоплення випивкою поступово перетворюється на невідворотний потяг до спиртного. Років через п’ять-десять дози і міцність напоїв збільшуються, а залежність укорінюється. Алкоголізм приходить у життя молодих людей як постійний і нерозлучний «друг», тягнучи за собою наслідки: фізичні та психічні проб­леми зі здоров’ям, втрату роботи, руйнування сімей, соціальний занепад, інтелектуальну деградацію.

За статистикою, кількість ДТП, що відбуваються в стані сп`яніння, сягає майже сімдесяти відсотків. Така ж ситуація і щодо злочинів побутового характеру. А новонароджені від батьків, які вживають алкоголь, практично приречені: вони з’являються на світ із серйозними вадами. Але, не зважаючи на жахливі супровідні обставини, люди все одно простягають свої обійми до нещадного монстра, ім`я якому – алкоголь.

Історично склалося, що наші традиції та побут невід’ємні від чаркування міцними напоями, і ця згубна звичка стала характерною рисою українського народу. Тому з незапам`ятних часів в нашій державі зловживання алкоголем – нагальне питання, яке потребує вирішення. Та про яке вирішення може йти мова сьогодні, якщо оточуюча дійсність звідусіль спокусливо кричить: «Пийте, пийте, пийте!» Реклама на біг-бордах, радіо і телебаченні, в пресі та Інтернеті манить, зваблює спробувати вишуканий смак хмільного зілля. Хочу закликати до протилежного, бо насправді всі ці «Благов», «Смирнов», «Немирів», «Мягков» звучать як написи на надгробних плитах тих, хто все це буде вживати. Адже така «ексклюзивна екологічно чиста, високоякісна» продукція збагачує лише виробників і розповсюджувачів, а споживачам несе руйнування життя і смерть. Тому я висловлюю свою громадянську позицію категоричного протесту проти будь-якої узаконеної популяризації алкоголю. Заборона реклами спиртного з часом обов’язково дасть позитивний результат, і відповідальним за алкогольне свавілля на комунікаційних просторах потрібно негайно її припинити.

Тим же, хто зараз стоїть на роздоріжжі вибору між приятелюванням зі спиртними напоями і тверезістю, щиро раджу прийняти тверде рішення ні за яких обставин не піддаватись спокусам «зеленого змія». Ще потрібно уникати компаній, де захоплюються алкоголем, адже «Товариство лихе псує добрі звичаї». Також важливо зайнятися цікавою справою: роботою, хобі, спортом, доброчинністю, тоді часу на дурниці не залишиться.

Хочу втішити родичів тих, хто вже попався на гачок: не впадайте у відчай. З глухого кута є вихід. Господь Ісус Христос має силу звільнити, відновити, загоїти рани, повернути те, що втрачено. Тож шукайте Його. Не знаєте, як це зробити? Почніть читати Біблію і відвідувати церкву. Там вас підтримають, і допоможуть.

Стосовно ж нас, вільних людей, то ми повинні частіше висвітлювати проблему алкозалежності, особливо серед підлітків і дітей. Не потрібно сподіватись на державу, суспільство, або ще когось. Ті, що усвідомлюють проблему, відповідальні за її вирішення. Немає різниці, до якої церковної громади ми себе відносимо і ким є за фахом. Сьогодні Бог закликає вас і мене стояти в проломі за нашу країну та її майбутнє. Звертаючись до віруючих людей, прошу: не покидайте на узбіччі тих, хто гине від пияцтва, моліться за їхнє спасіння. Якщо не ми, то хто? «Рятуй узятих на смерть, також тих, хто на страчення хилиться, хіба не підтримаєш їх?» 

 Василь МАКОВЕЙ, с.Станіславчик, Жмеринський р-н, Вінницька обл.