Чомусь довго не могла сісти і написати листа до Тебе, мій Отець, мій Господь. Не знала, з чого почати, не знала, які слова підібрати, не знала, чи зможеш мене зрозуміти і вислухати. Але на все свій час... Піс­ля нетривалої розмови з колегою і хорошою подругою вирішила: а навіщо шукати слів? Просто візьму олівець і нехай пише серце. Отже, почну з подяки.

Дякую Тобі за те, що живу з любов’ю у серці до Тебе, що Ти мене любиш, завжди готовий вислухати, що Ти ніколи не залишаєш мене наодинці з моїми проблемами. Вдячна Тобі й за те, що маю ці проб­леми, що завжди хочу вирішувати їх з Твоєю допомогою. Дякую, що маю коханого чоловіка, якого Ти мені дав для спільного життя. Дякую, що через хвороби моїх найрідніших людей я знайшла стежку до Тебе, мій Господь. Прошу Тебе: допоможи мені нести свій хрест достойно, не нарікаючи і не ремствуючи.

Дякую Тобі за те, що подарував мені двох чарівних донечок, а згодом і двох зятів та двох онуків – Женечку і Арсенчика. Молю Тебе, поведи і їх цією стежечкою, слідом за мною, щоб вони також пізнали Тебе. Дякую Тобі за дорогих і милих мені людей, істинних християн, які підтримали мене у важкі хвилини і допомогли знайти Тебе. І тепер я живу у величезній любові до Тебе. Кожною своєю клітинкою відчуваю Твою повсякчасну опіку, турботу, незбагненну любов і милосердя до мене та до моїх рідних. Життя без Тебе жалюгідне, марне і небезпечне. Господи, якби не Ти, то хтозна, що з нами вже було б. Тільки на Тебе сподіваємось, бо Ти є віра, надія і любов! Прошу Тебе: прости нас за все і будь завжди з нами!..

Впевнена, що тільки Всевишній Бог, до Якого ми приходимо через Господа Ісуса Христа, може заповнити пустоту в наших серцях. Адже все, чим ми живемо, дихаємо, як відчуваємо, – це є Він, повнота всьо­го у всьому. І лише пізнання Ісуса Христа як Божого Сина виводить нас на цей єдино істинний шлях.

Лариса ШТЕПОВАНА, м.Новодністровськ