28.10.2016

ПОЕЗІЯ З-ЗА ҐРАТ

ПОЕЗІЯ З-ЗА ҐРАТ

Продовжуємо цикл пуб­лікацій про засуджених та про їхній змінений світогляд («З місць довічного ув’язнення», №8; «Листи з неволі», №9). Як виявилось, деякі з них вправні не лише в епістолярному жанрі, але й неабиякий хист проявляють у вір­шуванні. Від надміру щирих почуттів іхні серця промовляють римою. Освіченість, творчі здіб­ності, чисті душевні помисли тих, хто із-за ґрат подає віс­точку на волю, викликають великий подив і справжню повагу.


МОЇЙ МАМІ

Прости мене, моя рідненька,
Що болю я завдав тобі.
Прости мене, кохана ненько,
За все, що я робив тоді.

В думках минуле виринає,
Я з жахом згадую ті дні.
Життя прожив безглуздо, знаю,
І серце крається в мені.

Та вчасно Бог мене торкнувся.
Він з мене зняв вину мою,
Щоб я до Нього навернувся
І віднайшов свою сім’ю.

В усіх гріхах я щиро каюсь
Й за тебе, рідная, молюсь.
Я вірю: ти мене чекаєш.
Прийду й до ніг тобі вклонюсь.
Віктор ЮРЧЕНКО


УЗНИК

Убогость, серость, тьма вокруг,
Бетонный пол, сырые стены…
Как будто жизнь замкнулась вдруг
В пучине огненной геенны.

Склонившись, узник в тишине
Смиренно преклонил колени.
И пребывал он, как во сне,
Не видел солнца – только тени.

В молитве к Богу он взывал,
Прося Всевышнего спасенья:
Немало он грехов собрал –
Душа кричит, ища прощенья.

Однажды четко осознав:
Без Бога жить уже не может,
Он каждый день к Нему взывал,
Ведь только Бог ему поможет

Очистить душу от грехов,
Отречься от пути соблазна
И стать на истинный – Христов,
Чтоб в беззакониях не грязнуть.

Воздалось! Узник стал свободен,
На сердце радость, мир в душе.
Грешить он больше не способен,
Навеки с Богом он уже.

Смиренно преклонив колени,
Он Господа благодарит
За Свет, что разогнал все тени
И вечность в небесах сулит.
Анатолий САХНЮК


КЛИЧ ДО МЕНЕ!

«Ти клич до Мене!» – Божий заповіт.
Бог завжди чує і дає одвіт,
Впокорить зло і вкаже шлях спасіння
На небеса твоїй душі нетлінній.

Ти ж не барись хвалу Йому воздать
За доброту, за милість, благодать.
Адже це Бог твій, ви – одна родина,
Він – твій Отець, а ти – Його дитина.

Тож клич до Нього, коли бачиш тучі,
Він розжене їх, Він – Господь могучий.
Ти зви Його, як ворог спокушає
І сил своїх боротись вже немає.
Звернись до Нього у молитві щирій
І попроси, щоби зміцнив у вірі.
Він відповість й зішле як нагороду
Благословення всьому твому роду.

Лиш забажай, і Він прийде до тебе,
Відкриє істину, що є ключем до неба.
А поки на землі, звелич Його душею,
Ділами добрими і вірою своєю.

Співай хвалу Спасителю Христу
За незбагненну Його жертву і святу.
Вклонися низько ти до ніг Творця,
Прослав і Сина, й Духа, і Отця!
Михайло ТКАЧ

 

Вгору