В попередньому номері газети, в статті «Ще один шанс», Світлана Максимова розповіла про те, як помер і повернувся до життя її чоловік. Свідчення про такі випадки не поодинокі, цьому є чимало документальних підтверджень, в тому числі і в наукових колах. Багато вчених, які досліджують людей, що перебували у стані клінічної смерті, роблять беззаперечний висновок: смерть – це не кінець, а продовження, перехід душі в інший, нематеріальний світ.

Одну з таких історій розповів відомий в Росії лікар-психіатр, професор Санкт-Петербурзької медичної академії, віруюча людина Андрій Гнєзділов. Це трапилося з тяжкохворою жінкою, яка після онкологічної операції деякий час перебувала в комі. Отямившись, пацієнтка почала вибачатися за те, що під час операції завдала клопоту медикам. Адже вони насилу повернули її до життя. Лікар здивувався, бо був упевнений, що хвора не могла нічого знати, бо її серце не працювало, відповідно і свідомість була відсутня. Та Юля переконувала, що все бачила і все, що з нею відбулося, пам’ятає.

Жінка розповіла, що одразу після введення наркозу вона ніби знепритомніла, але раптом відчула, як сильний поштовх викинув її з власного ж тіла. Із подивом Юля побачила себе на операційному столі в оточенні хірургів. З їхніх уривчастих фраз зрозуміла, що зупинилося серце і його потрібно негайно завести. Юля злякалася, адже мова йшла про її серце. Подумала, що дома на неї чекають маленька дочка і мама. Стривожилась, що помре і навіть не попрощається з ними. Дуже захотіла побачити своїх рідних, і за мить опинилася уже у власній квартирі. Там Машенька гралася з лялькою, а мати, сидячи в кріслі, щось в’язала. В цей час пролунав стук у двері, і до кімнати увійшла сусідка. Вона принесла для Маші гарненьке платтячко в горошок. Далі все відбувається дуже швидко. Дівчинка з радістю біжить за подарунком, по дорозі необачно стягує скатерку, зі столу паде чашка і розбивається, а ложечка губиться поміж складками збитого килимка. Дитині прикро за свою незграбність і вона плаче. Юля кидається до дочки, щоб втішити, хоче обняти її, погладити по голівці. Але не відчуває дотику і не чує свого голосу. Машенька також ніяк не реагує на маму. Збентежена жінка кидається до дзеркала і не бачить свого відображення. Згадує клініку, наркоз, операцію, зупинку серця. Її охоплює відчай: якщо вона не встигне повернутися, лікарі подумають, що вона мертва і тоді... Стрімголов Юля кидається з будинку і в ту ж мить знову опиняється в операційній. Хірург з полегшенням сповіщає, що її серце запрацювало. Потім – провал у пам’яті. Через деякий час жінка прокидається вже у палаті.

Зацікавившись неймовірною розповіддю своєї пацієнтки, професор Гнєзділов поїхав до неї додому. Перш за все втішив Юлиних родичів звісткою, що операція пройшла успішно. Потім поміж іншим розпитав, чи не заходила до них сусідка з подарунком для Маші. «Було таке»,– кажуть. Їхня розповідь про плаття в горошок і про розбиту чашку до дрібниць сходилася з тим, що розказала Юля. «А ложечка?»– спитав професор.– «Ми й не шукали її». Тоді він запропонував заглянути під килимок. Там вона і лежала.

Цей та інші подібні йому випадки підтверджують, що фізична смерть людини – це не руйнування її особистості. Це зміна нашої сутності, яка відбувається після завершення земного буття. Душа, звільняючись від своєї матеріальної оболонки, продовжує чітко усвідомлювати всю навколишню дійсність. Тобто вона існує, але вже в іншому вимірі. В Біблії написано, що людині належить одного дня померти, а потім обов’язково буде суд, де кожен дасть звіт про те, як він жив на землі.

 Тетяна КЛИМЧУК м.Чернівці