12.03.2018

Дарунок

Дарунок

Поважний чоловік стояв за прилавком своєї крамниці в очікуванні покупців. Він уважно дивився на вулицю. Як-от до віконної вітрини підійшла маленька дівчинка і буквально прилипла носом до скла. Її оченята заблищали від захоплення – вона побачила те, що шукала. Недовго думаючи, вона увійшла всередину і попросила продавця показати їй блакитне намисто.

– Воно дуже гарне, моїй сестрі личитиме. Ви можете красиво загорнути його? – простодушно запитала дівчинка.

Господар з недовірою подивився на дитину і запитав:

– А скільки грошей у тебе є?

Без тіні сумніву вона витяг­ла з кишені хустинку з грішми, висипала з неї все, що там було, і запитала, щасливо посміхаючись:

– Цього вистачить?

На прилавку лежало кілька дрібних монет. Але дівчинка з гордістю продовжувала:

– Знаєте, я хочу подарувати цю прикрасу своїй старшій сестрі. З тих пір, як померла наша мама, вона піклується про нас, а на себе у неї не залишається часу. Сьогодні день її народження, і я впевнена, що вона буде рада отримати таке намисто, воно пасуватиме до її очей.

Зворушений, чоловік взяв бархатний футляр, поклав туди коштовне бірюзове намисто, обгорнув шовковою синьою стрічкою і зав’язав красивий бант.

– Тримай! – сказав він дитині. – І неси обережно!

Дівчинка вибігла щаслива і підскоком помчала додому.

Робочий день добігав кінця, коли поріг ювелірного магазину переступила молода дівчина. Вона поклала на прилавок знайомий продавцеві футляр і окремо обгортковий папір та розв’язаний бант.

– Це намисто було куплене тут? Скільки воно коштувало?

– Гмм, вартість будь-якого виробу у моїй крамниці – це завж­ди конфіденційний договір між мною та покупцем, – шанобливо відповів господар магазину.

Але дівчина рішуче заявила:

– У моєї сестри було лише кілька монет. Намисто зі справж­ньої бірюзи, правда ж? Тож воно коштує дуже дорого. І нам не по кишені.

Чоловік узяв футляр, обережно відновив упаковку і з великою ніжністю та теплотою вручив відвідувачці:

– Ваша сестричка заплатила найвищу ціну... Більше, ніж міг заплатити будь-хто з дорослих: вона віддала все, що мала.

Тиша на мить заповнила крамницю. По обличчю дівчини, що стискала в тремтячій руці невеличкий пакунок, котилися сльози.

Чоловік несміливо додав:

– Вона дуже хотіла, щоб ви посміхнулись...

Вгору