Один чоловік прийшов у перукарню, щоб його, як зав­жди, підстригли і поголили. Він розговорився з майстром, який його обслуговував. Розмовляли про різне, і раптом бесіда зайшла про Бога.

– Що б ви мені не казали, а я не вірю, що Бог є, – мовив перукар.

– Чому? – запитав відвідувач.

– Безліч речей свідчать, що Його немає. Хоча б те, що в нас дуже багато хворих людей. Або, наприклад, безпритульні діти. Чи війни, природні катаклізми, голод. Якби Бог справді існував, не було б ні страждань, ані болю. Важко уявити собі люблячого Бога, що допускає біди.

Чоловік на мить задумався, але вступати в суперечку не хотів, тому вирішив промовчати. Коли перукар закінчив свою роботу, він подякував і вийшов. На вулиці одразу ж побачив зарослого і неголеного старого.

Здавалося, що той не стригся цілу вічність, настільки неохайно виглядав. Тоді чоловік повернувся до перукарні і сказав:

– Знаєте, що я вам скажу? Перукарів не існує!

– Як це? – здивувався майстер, який щойно так професійно обслужив відвідувача. – А я хіба не перукар?

– Ні! – вигукнув той. – Їх не існує, інакше не було б зарослих і неголених, як, приміром, он той старигань, що вештається вулицями.

– Ну, дорогенький, до чого ж тут перукарі? Просто люди самі до нас не приходять.

– У тому то й справа! – зрадів чоловік. – І я про те ж саме: Бог є! Просто люди не вірять у Нього, не шукають Його і не приходять до Нього. Ось чому у світі так багато болю і страждань...