05.01.2015

ЖОВТИЙ РОВЕР

ЖОВТИЙ РОВЕР

Бруно ФЕРРЕРО

Андрійко мав лише одну велику мрію – велосипед. Яскраво-жовтого кольору, з різними технічними новинками, він вразив Андрійка з першого погляду. Хлопчик запримітив його в місті на виставці і вже не міг забути: щоночі бачив його уві сні, бачив, коли їв, коли вчив уроки, коли грався або займався спортом. 

Але в Андрійкової мами було дуже багато витрат, вона ледве давала собі раду з рахунками – за світло, газ, телефон... Купити синові такий дорогий велосипед їй було не під силу. Андрійко розумів мамині проблеми, тому просив про цей подарунок Бога. До своїх щоденних молитов він почав додавати ще одну фразу: «Не забудь про жовтий ровер. Амінь». Мама вслухалася в Андрійкову молитву й сумно зіт­хала. Вона переживала, що Різдво цьогоріч буде для сина не дуже веселим, адже він може не отримати велосипеда і йому буде дуже прикро.

Настало Різдво. Омріяного жовтого ровера серед Андрійкових подарунків не було. Увечері, як звичайно, він вклякнув біля свого ліжка, щоб помолитися на ніч. «Андрійку, – співчутливо промовила до нього мама, – я знаю, що тобі сумно, бо ти не одержав велосипеда. Але ж ти не ображаєшся на Господа Бога, що Він не відповів на твої молитви, правда?» Андрійко серйозно подивився на маму: «Звичайно, мамо. Бо Господь відповів на мої молитви. Він сказав: «Ні». Мені ще трохи зарано на ньому ганяти. Але наступного Різдва... Побачиш!»

Вгору