17.10.2017

ЗУПИНКА «НЕБО»

ЗУПИНКА «НЕБО»

Тролейбус їхав за своїм звичним маршрутом. Люди виходили і заходили. До прикінцевих зупинок у вагоні залишалося дві жінки і маленький, бідно одягнений хлопчик з великими і сумними очима. Одна з жінок вийшла на передостанній зупинці. Кондуктор, думаючи, що хлопчик їде разом з нею, гукнула їй навздогін:

– Жіночко, ви забули свою дитину!

– Цього чи що? Такий бродяга не може бути моїм сином, – гидливо відповіла та і гордо пришвидшила крок.

– Чий ти, хлопчику? Ти часом не загубився? – співчутливо запитала кондуктор.

– Я? Я нічий. Я їду сам.

– Діти не можуть бути нічиїми. Де твоя мама? Ти заблукав?

– Моя мама пішла на Небо. Я теж туди хочу. Тьотю, а ви не знаєте, який тролейбус їде на Небо?

– Дорогенький, немає такого маршруту. І дістатися туди неможливо.

– Але я так хочу побачити свою маму... Невже ні на чому не можна доїхати до Неба?

В цей момент друга пасажирка, зовсім молода жінка, підійшла до хлопчика, обняла його і ніжно пригорнула до себе.

– Як тебе звуть, синку?

– Дмитрик. Але тепер мене називають 57.

Жінка здивовано і нерозуміюче дивилась на хлопчика.

– Я живу в притулку. Нас там багато. І ні в кого немає мами. А вихователька називає нас за номерами.

– Тобі важко?

– Так. Мене ніхто не любить. Мама завжди мене обіймала, цілувала, читала казки на ніч і співала колискову. А ще ми разом молилися. Я так хочу до мами. Вона пішла і більше не повернулася. Тьотю, а ви були на Небі?

– Поки що ні, мій хлопчику. Але я знаю, як туди потрапити. Сам ти дороги туди не знай­деш. Хочеш, я візьму тебе у свій дім? Ми будемо жити разом і чекати Ісуса Христа. Він зможе привести нас на Небо, де тепер живе твоя мама.

Очі хлопчика засяяли надією. Він притулився до доброї жінки, як колись до мами, а вона ніжно гладила його по голівці і ласкаво посміхалася. На кінцевій зупинці вони вийшли. Кондуктор з водієм довго дивилися їм услід. Хтось із них сказав:

– На нашому маршруті зупинка «Небо» не відзначена. Але все-таки, мені здається, вона на цій лінії є.

Де любов, там живе Бог. А де Бог, там Небо сходить на землю.

Вгору