03.10.2014

СМЕРТЕЛЬНИЙ ТАНЕЦЬ

Євангельська історія життя і смерті Івана Хрестителя відома багатьом людям. У релігійному календарі є навіть дата, коли вшановується пам’ять про трагічну кончину пророка – День Усікновіння голови Івана Хрестителя. Та мало хто знає, що описана в Біблії подія мала своє продовження, або драматичну розв’язку. Історичну достовірність легенди, яка дійшла до нас з тих часів, стверджувати, звісно, не берусь. Проте безперечно, що вона доволі яскраво ілюструє слова з Писання: «Не мстіться самі, улюблені, але давайте місце гніву Божому, бо написано: «Мені помста належить, Я воздам», – говорить Господь» (Послання до Римлян 12:19).

Сьогодні, коли наші серця наповнюються болем від кривавих подій, що відбуваються у нашій країні, і закипають бажанням помсти, вищезгадана апостольська настанова і легенда, яку розповідають деякі церковні джерела, нагадують нам про Всевишнього Суддю, від очей Якого ніхто не може сховатися, і про те, що всякий злочин рано чи пізно наздоганяє самого злочинця.

18949752_Benocco_Goccoli_Tanec_Salomei_146162ПРЕАМБУЛА

Іродіада (внучка царя Ірода Великого) мала шлюб зі своїм дядьком Пилипом (одним із трьох синів Ірода Великого), та коли зустріла більш успішного брата Ірода Антипу, зачарувала його і, покинувши свого чоловіка, перейшла жити до закоханого в неї Антипу, який задля цього прогнав свою дружину. Іван Хреститель безбоязно викривав Ірода в гріху, адже той за життя свого рідного брата Пилипа беззаконно жив з його дружиною Іродіадою, яка через це лютувала й, озлобившись на пророка, просила чоловіка вбити його. Щоб догодити дружині, властитель кинув Івана до в’язниці. Та Іродіада не вдовольнилася цим і чекала слушного моменту таки добитися страти праведника.

 ПРИСУД ВЛАСНОМУ ЖИТТЮ

Настав день народження Ірода. З цієї нагоди він влаштував гучний банкет. Донька Іродіади (від першого чоловіка Пилипа) Саломія на догоду вітчиму перед вельможними гостями станцювала пристрасний танець. Пожираючи сп’янілими очима гнучку постать красуні, учасники святкування були в захваті. Розчулений цар в нагороду пообіцяв юній танцівниці віддати все, що вона тільки попросить. Дівчина розгубилася і підійшла за підказкою до своєї матері. Та порадила просити голову ув’язненого Івана, бо вже не могла терпіти пророка, який «колов очі», викриваючи її перелюб з Іродом. І Саломія передала Іродові побажання матері як своє. За кілька хвилин знатні гості смакували ще й «гострим десертом»: хто із подивом, а хто й із захопленням спостерігали, як розполум’яніла від танцю й гордощів танцівниця переможно вносить на срібній таці свою нагороду – щойно відтяту голову пророка. Чи могла дівчина тоді думати, що несе на блюді не винагороду, а присуд власному життю?

ВИГІДНИЙ ШЛЮБ САЛОМІЇ

Іродіада, звісно, мріяла про вигідну партію для Саломії. Тоді зазвичай заможні іудеї, щоб не розпорошувалися родинні володіння, пов’язували шлюбні узи зі своїми непрямими родичами. Іродіада була, мабуть, не проти побувати у шлюбі ще й з третім сином Ірода Великого, котрого також звали Пилипом. При розподілі царства після смерті батька він успадкував землі і став правителем чотирьох областей.

От за цього свого дядька, якого сама вже не могла зашлюбити, Іродіада небавом після того знаменитого смертельного танцю доньки і видала її заміж. Історики свідчать, що Пилип був найкращим правителем з усього Іродового роду – гуманним, справедливим і турботливим щодо своїх підданих. Його правління було довгим і мирним. Одна тільки біда: Пилип не мав спадкоємця. Виникає закономірне питання: а що ж його красуня дружина? Чому вона не народила синів такому доброму й успішному володарю?

 ЗАКОНОМІРНА РОЗПЛАТА

Саломія мала неабияку пристрасть не лише до танців, а й до подорожей. Її любов до мандрів не пригасило навіть одруження: вийшовши заміж, вона не зрадила своєму захопленню. Одного разу Саломія відправилася у далеку подорож північно-західними околицями Римської імперії. Там уже похолодало, і поважна мандрівниця зіштовхнулася з непередбаченими труднощами. Якось вона під’їхала зі своїм почтом до замерзлої ріки. Лід був ще надто крихким і ненадійним, щоб виїжджати на нього кіньми. Свита, яка супроводжувала молоду вельможну панну, всіляко відмовляла її від ризикованої переправи, але вперта й свавільна жінка не прислухалася до тих застережень. Самовпевнена й горда, вона без вагань направила коня на лід. Крига під копитами проломилася – і вершниця опинилася в крижаній воді. Перелякані слуги кинулися до ополонки і ледве встигли схопити свою пані за коси, однак, потягнувши, з жахом побачили, що… в їхніх руках виявилася лише сама голова. Гостра крижина ножем пройшлася по тонкій шиї красуні... Тіло колишньої танцюристки підхопила прудка й сильна течія і швидко потягла під лід.

Чоловік Саломії, отримавши страшну звістку, ледь не збожеволів. Можна тільки уявити його стан і відчуття придворних, які скоро стали свідками жахливої сцени: до царського трону, де сидить убитий горем властитель, у мерехтливому світлі сотень свічок на срібній тарелі пливе для прощання чарівна голівка його дружини, тіло якої навіки поглинула крижана вода. Які думки викликала ця страшна картина в учасників того прощального ритуалу? Адже не виключено, що серед них були й ті, хто свого часу сидів за банкентним столом Ірода Антипи і похітливими очима поїдав в’юнке тіло Саломії, коли вона виконувала свій танець. Чи могли вони не згадати, як після свого танцю щаслива власниця цієї чарівної голівки на срібному блюді переможно проносила перед ними щойно стяту голову Предтечі Христа-Спасителя? Не могли, мабуть, у той момент не промайнути в їхніх головах слова із Тори: «Мені належить помста. Азм воздам!» – говорить Господь».

За деякими історичними джерелами, відплата прийшла й до інших винуватців смерті Івана Хрестителя. Ірод Антипа, будучи в немилості у нового імператора, був запідозрений у змові проти нього і отримав далеке заслання, де, не витерпівши приниження, захворів і скоро помер. Іродіада відправилася за чоловіком, причому добровільно. Може, вона розкаялася і в такий спосіб спокутувала свою вину? Відповіді ніхто, окрім Бога, не знає. Нам же з Писання відомо, що не меч, а гріх убиває людину.

 Михайло ЯРОВИЙ, м.Новодністровськ

Вгору