01.04.2016

БЛИЖЧЕ ДО ПРОМЕНІВ СОНЦЯ

БЛИЖЧЕ ДО ПРОМЕНІВ СОНЦЯ

Людська душа являє собою розум, волю, емоції. Саме ці складові ведуть нас до пізнання Бога. Першу скрипку в пошуку істини відіграє розум, який, фільтруючи нескінченний потік інформації, змушує шукати відповіді на ті чи інші запитання. Коли цікавість задоволено, зароджуються іскорки віри. Вони горять дужче, якщо до процесу долучається серце зі своїми емоціями. Воно, як надійна скринька, береже в собі все те, що йому до вподоби. Вслід за ними включається воля, яка, йдучи за розумом і серцем, спрямовує душу до праведності. І людина, залучаючи весь свій потенціал, шукає шляхи та засоби виконання поставленої мети. Приймаючи Бога таким чином, ми утверджуємося в правді, зміцнюємо віру і своїм життям прославляємо Господа.

Але якщо людина сприймає Боже Слово не усім своїм єством (розумом, серцем і волею), то воно не вкорениться, не проросте, а значить, і плоду не принесе. Тому важливо, щоб зерна істини падали в добрий ґрунт. Адже люди пізнають Бога так, як розповідається у біблійній притчі про сіяча. Його посів не дав урожаю ні край дороги, ні на камені, ні посеред терня. Так і серед людей. Одні сприймають Бога тільки за логікою, інші лише твердять, що вірять у Нього. Але «й демони вірують – і тремтять» (Послання Якова 2:19), а цього, виявляється, недостатньо. Треба ще слідувати за Господом та жити за Його заповідями. Так чинять хіба що одиниці. Тому віруючих серед нас багато, а справді ревних християн мало.

Преподобний Антоній Великий казав: «Бог створив людину, щоб вона була учасником і вдячним свідком Його справ, щоб, бачачи творіння Боже, вона бачила Самого Бога і прославляла Творця за те, що Він створив для людини». Дійсно, ми пізнаємо Бога через велич Його творива, яким є гармонійний, красивий і досконалий світ, де ми народились і живемо. Те, що все на землі і на небі влаштовано бездоганно, засвідчує й наука в різних галузях – медицині, астрономії, геології, біології тощо. Та хитрий диявол досягнення людського розуму поставив вище від Бога, чим багатьох звернув на хибний шлях. Світ, мовляв, виник сам собою і живе без участі Всевишнього. Прихильників такої точки зору вважають розумнішими за «нерозумних» віруючих. Грішній людині це лестить, і вона підноситься у своїх очах над Тим, Ким була створена. Але Господь дав Своїм дітям Слово, яке свідчить, що саме Він є Творцем неба і землі. А також воно має силу єднати розум людський з премудрістю Божою. Коли людина читає Біблію, то Бог розмовляє з нею, просвітлює її, і вона стає здатною відрізняти світло від темряви, правду від лжі, добре від лихого. Оновлене серце починає переоцінювати заховані в ньому надбання і відкидає все непотрібне, що не приносить користі. І чим більше людина читає Святе Письмо, тим ширшим стає її внутрішній зір і відкриваються закони світобудови. Вона не лише змінюється сама, але й позитивно впливає на своє оточення. Таким може стати кожен, та не у всіх достатньо волі, щоб піти цим шляхом.

Бог безмежний, тому недосяжний. Пізнати Бога до кінця ми не можемо, тому що наш розум обмежений. Та все одно тягнемося до свого Творця. І якщо душа налагоджує з Ним стосунки, то в ній розпускається запашна квітка любові до Господа, Який стає їй надзвичайно близьким. Однак набагато більше любить Своє Творіння – людину – Бог. «Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи… Ми любимо Його, бо Він перше нас полюбив» (1-е Послання Івана 4:10,19). І бажає, аби ми відповідали взаємністю. Але, як люблячий Батько, Він хоче, щоб діти любили Його добровільно, йшли за Ним без примусу. Тому, не втручаючись у волю людини, Небесний Отець дає їй право вибирати. Все, що відбувається з окремою людиною і людством у цілому, є лише наслідком вибору – жити з Богом чи ні.

Незаперечним є факт, що, чим ближче рослина до променів сонця, тим краще вона росте. А в затінку може навіть пропасти. Так само людська душа: без Господа, Його любові рано чи пізно вона гине. Бо запов­нити в серці те місце, яке Творець призначив для Себе, може лише Він. Тож чим ближче людина до Бога, тим щасливіша.

 Володимир МИХАЛЬНЮК, Львівська обл.

Вгору