07.03.2017

ХАЙ ЩЕ ДОВГО Б`ЮТЬСЯ СЕРЦЯ

ХАЙ ЩЕ ДОВГО Б`ЮТЬСЯ СЕРЦЯ

Так важливо мати маму. Так добре, коли твоя мама жива. Приємно повертатися туди, де вона завжди тебе чекає. Але ти ж постійно у якихось клопотах – робота, поїздки, зустрічі, бесіди… Тобі завжди ніколи. Намагаєшся розподілити свій час на всіх і все. Матері – хіба що коротко зателефонувати. Та й то лише у проміжку між іншими, більш важливими справами. Але якщо в цей момент на екрані висвітлюється чийсь номер, ти кидаєш мамі «зачекай, мені телефонують» і перемикаєшся на іншу лінію.

Та мати не ображається. Вона радіє, що ти у неї є, що ти здоровий, що в тебе все гаразд. Їй достатньо лише почути твій голос. А якщо він ще й бадьорий – радість подвійна. ЇЇ погляд світлішає, невимовним почуттям цвіте усмішка, сльозами втіхи наповнюються очі, все єство оживає Тож коли ти все-таки якось знаходиш можливість уповільнити шалений ритм свого життя і вирватись на волю, аби на день-два завітати до рідного дому, мама не знає, де тебе посадити, що тобі дати, якими словами заговорити – небо готова прихилити. Її серце тоді б’ється частіше…

Материнська любов… Вона безмежна, безумовна, найвірніша з усіх. Чию молитву найперше чує Бог? Хто серед дня і ночі, в спеку чи завірюху готовий стрімголов бігти на допомогу? Чиї очі не втомлюються виглядати з далеких доріг? Чия душа першою відчуває біль? Чиє серце здатне абсолютно все прощати? Хто готовий навіть віддати його, якщо це потрібно? Всевишній наділив матір такою силою любові, такою жертовністю, більшою від якої є хіба що лише Його.

Олена ­ТИТАРЕНКО, Хмельницька обл.

Вгору