28.10.2016

ХТО ТВІЙ БОГ?

ХТО ТВІЙ БОГ?

Cвого бога має кожен. Хтось молиться на статки, інші прагнуть влади, комусь вкрай необхідно досягнути слави, дехто віддає своє життя професії, ще декотрі присвячують його дітям. Та є й такі, що безглуздо марнують дні, місяці й роки, не знаходячи жодного сенсу у власному існуванні. Мотивацією для них, як правило, є переконання, що світ не справедливий і жорстокий. Такі люди без кінця нарікають на уряд та президента, бо ті, мовляв, неправильно керують державою; докоряють підприємцю – власнику найближчої крамниці – за дорожнечу товарів; сваряться з пасажирами в громадському транспорті; заздрять колегам по роботі чи сердяться на сусіда, що будує хату, чим порушує їхній спокій. Мають вони претензії навіть до Господа Бога: не так, мовляв, на землі все влаш­товано, все не правильно.

Але Тим, Хто вчинив небо і землю, Хто «світло формує і темність творить», ми задумані як посудини, що в цьому, земному, житті мають сповнитись любов’ю і вдячностю. Адже для того, щоб полюбити життя, Господь дав нам усе. Маємо очі, щоби бачити світ – дивовижно прекрасний і досконалий, маємо слух, аби його чути, ми можемо переміщатися в просторі, подорожуючи, і в мріях долати час. Щоб добувати собі хліб насущний, маємо фізичну силу та інтелект. Даровано нам ще безліч талантів, які допомагають шукати своє місце у житті. А вже яким буде це місце – залежить від нашого бажання знайти застосування усьому тому, що дав Бог людині для щасливої долі. Хтось стає мініст­ром, а інший доб­ре почувається, працюючи слюсарем. І обидва вони задоволені. Обидва рівні перед Богом, бо для Нього не має значення ні наш соціальний статус, ні наші достатки. Господь заглядає у душу людини. Якщо там панує морок заздрощів і гордині, Небесний Отець відвертає погляд, бо то – від лукавого. Він тішиться лише тоді, коли бачить доброзичливі і вдячні серця.

Але таких у нашому сьогоденні, на жаль, не багато. Люди найчастіше прагнуть надбати якомога більше матеріальних благ. Хтось сподівається таким чином забезпечити благополуччя своїх дітей, інші намагаються утвердитись самі. У цьому стремлінні – зробити життя успішнішим – власне кажучи, немає нічого поганого. Гірше, коли в гонитві за багатством люди забувають про Бога і Його заповіді, в тому числі одну з найголов­ніших: «Не сотвори собі кумира». Людська гординя та самовпевненість часто перешкоджають усвідомленню того, що Бог має на нас пов­не право. Адже саме Він дає людині життя. А ще – з любові до нас Він віддав у жертву Свого Єдинородного Сина, щоб ми мали змогу спастися від пекла. Обрати для себе майбутність із Небесним Отцем та смиренно приймати не лише успіхи, а й випробування, що трап­ляються на життєвому шляху.

Уподобати життя з благим і люблячим Богом, Який звершує Свої святі справи через вдягнутих у «щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння» християн. Отож не барімось стати такими. Бо все в наших руках – щастя не залежить від обставин, що нас оточують, а від того, якими очима ми дивимось на них.

 Віктор ПЕЧЕНИК, Івано-Франківська обл.

Вгору