06.01.2017

Можливість зустрітися з Ним

Можливість зустрітися з Ним

Навряд чи знайдеться спортсмен, який би погодився брати участь у змаганнях за умови своєї стовідсоткової впевненості у поразці. Не почне роботу й скульптор, знаючи наперед, що його витвір буде недосконалий. Або режисер з думкою, що фільм приречений на невдачу. Але Різдво ­Ісуса Христа – саме та подія, описати яку в пов­ній мірі не в змозі жоден митець. Бо як нескінченна тема материнської любові і до неї завжди буде що додати, так в тисячі разів більша, глибша, сильніша і надійніша любов Небесного Батька, що проявилась в пришесті на землю Його Улюбленого Сина. Той, хто наважується у своїй творчості висвітлювати цю неймовірну історію, розуміє, що навіть якщо Бог дасть здібність відобразити лише промінчик тієї величі та слави, що була явлена в цей день понад 2000 років тому, то вже це одне принесе невимовну радість у серце кожного, хто спраглий Бога.

Для когось Різдво – це початок сучасного літочислення, для інших – хороше сімейне свято, ще комусь воно приносить суцільні турботи, хтось чекає його більше, хтось менше, але жодна людина не залишається осторонь цієї дати. Адже вона знаменує народження Божого Сина, що при­йшов у наш світ віддати Своє життя заради спасіння кожного з нас. ...Мужні й мозолисті чоловічі руки обрізали пуповину Новонарод­женого – відтоді і до останнього подиху цей день для Йосипа стане особливим і незабутнім. А для ­Ісуса Христа там, у яслах, почався Його терновий шлях на Голгофу, смертельний і величний, почалася Його тріумфальна перемога над смертю і пеклом. Божий Син, народившись у хліві, переслідуваний царем Іродом, гнаний фарисеями, зраджений одним із найближчих учнів, зганьблений і розіп’ятий тими, заради кого Він прийшов на землю, подарував нам віч­ність і врятував життя.

Що для нас означає цей дар? Взагалі-то вічність неможливо збагнути до кінця й описати, бо вона не підвладна людському розумінню. Цю позачасову субстанцію ми не здатні сприймати нашими органами чуття. Все ж, вдаючись до роздумів, починаєш усвідомлювати, що на тлі вічності все земне видається неповним, обмеженим, частковим. Доступною і зрозумілою ілюстрацією вічного і земного, як на мене, є прозаїчний приклад: контраст прісної парової дієти і різноманітної, гост­рої, приправленої соусами, спеціями і травами, багатої на вітаміни, мінерали і смакові приправи східної кухні. Але справа тут зовсім не у гостроті відчуттів… Скільки часу можна терпіти зубний біль? Уявити собі рік, проведений у таких стражданнях. Додати до них біль у серці, нирках, голові, а ще – пронизливий відчай і безпросвітну тугу. Хто хотів би прожити так бодай тиждень свого земного життя?! Певен, ніхто. Але комусь доведеться ту незбагненну віч­ність провести в незрівнянно більших муках – у пеклі. На щастя, будуть і ті, що блаженствуватимуть у раю. Саме задля цього і прийшов на землю Божий Син. Про чудесну можливість зустрітися з Ним сповістила людям у ту ніч Віфлеємська зоря. Муд­реці скористалися цією незвичайною пропозицією і вибрали життя. Вірю, що зараз вони на небесах і мають радість, котрій немає меж, любов, що переповнює серця, відчувають мир та спокій і насолоджуються невпинним прославленням Бога.
Тож Різдво для мене – це початок тієї прекрасної нерозгаданої вічності. А ще – надія на те, що я там пробуватиму. Тому будь-яка радість зараз є лише слабким відображенням того, що чекає на мене у майбутньому. Задоволення від добре виконаної роботи, смачної їжі, хорошого відпочинку, втіха від причетності до чогось важливого, щастя сімейного життя – усі ці відчуття мізерні у порівнянні з блаженством перебування в раю. Адже «Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!»

Юрій ПРИТИКА, м.Тернопіль

Вгору