28.10.2016

НЕ МОЛИСЬ

НЕ МОЛИСЬ

Не кажи ОТЧЕ, якщо не поводишся як син. Не кажи НАШ, якщо у своєму егоїзмі відділяєшся від інших. Не кажи СУЩИЙ НА НЕБЕСАХ, якщо думаєш лише про земне. Не кажи НЕХАЙ СВЯТИТЬСЯ ІМ’Я ТВОЄ, якщо не шануєш Його. Не кажи ХАЙ ПРИЙДЕ ЦАРСТВО ТВОЄ, якщо воно для тебе лиш матеріальний успіх. Не кажи НЕХАЙ БУДЕ ВОЛЯ ТВОЯ ЯК НА НЕБІ, ТАК І НА ЗЕМЛІ, якщо не приймаєш її, коли вона болісна для тебе. Не кажи ХЛІБА НАШОГО НАСУЩНОГО ДАЙ НАМ СЬОГОДНІ, якщо не турбуєшся про голодних і нужденних. Не кажи І ПРОСТИ НАМ БОРГИ НАШІ, ЯК І МИ ПРОЩАЄМО ВИНУВАТЦЯМ НАШИМ, якщо тримаєш у душі образу на брата. Не кажи І НЕ ВВЕДИ НАС У ВИПРОБОВУВАННЯ, якщо продовжуєш свідомо жити в гріху. Не кажи АЛЕ ВИЗВОЛИ НАС ВІД ЛУКАВОГО, якщо не борешся зі злом. Не кажи АМІНЬ, якщо не сприймаєш всерйоз слова молитви «Отче наш».
Іван БОСКО

Олег, актор театру, 35 років: З такою точкою зору не згоден. Мені здається, саме ця молитва допомагає стати на шлях самовдосконалення. Якщо її не читати, то шанси на виправлення рівні нулю. Щось той пан Боско не додумав...

Володимир, спеціаліст з патентного права, 29 років: Сама молитва не має якоїсь магічної дії, як багато хто думає. Молитва – це не формула чи заклинання, яке треба «відчитати», щоб вона принесла бажаний результат. Молитися треба передусім серцем, усвідомлюючи при цьому смисл того, що промовляєш. Тобто при цьому має бути задіяний і розум. Отже, щоб правильно молитися, людина мусить докладати зусиль. Іван Боско в чомусь таки правий. Але є рація і в тому, що молитися потрібно в будь-якому разі. А оскільки самому правильно молитися важко, то треба просити допомоги у Господа.

Олександра, кандидат наук, 46 років: Справа тут, мабуть, не стільки в молитві, як у вірі. Особисто я неод­норазово переконувалась, що молитва має велику силу, якщо вона промовляється з вірою в серці. Та й покійна мама розповідала, що я, народившись практично мертвою (не подавала ніяких ознак життя), ожила лише після того, як вона про це щосили благала Бога молитвою «Отче наш».
Так, людина слабка і, звичайно, не досконала. Але це не значить, що вже й прагнути до кращого їй не варто. Подібно до того, як неможливість досягти ідеальної чис­тоти не означає, що не потрібно щоденно вмиватися.

Андрій, інженер, 40 років: Неосознанное повторение «Отче наш» с целью его магического действия ничего не дает. Молитва – это не колдовство, а общение с Личностью, с Богом. В ней должны участвовать разум и открытое, искреннее серд­це. Потому что перед Богом не нужно лицемерить, Его не обмануть. Господь видит насквозь каждого человека и знает о нём все, даже то, чего он сам о себе не ведает.

Інна, журналіст, 28 років: Ми всі далеко не ідеальні, аби жити тільки правильно. На жаль. Та, мабуть, так побудований світ. Так було визначено, аби Ісус за нас, грішних, пролив Свою кров. А кожен, хто молиться, намагається доторкнутися до Його святості (хоча ніколи не стане святим). Зі всією щирістю молитимуться і прагнутимуть дотримуватися сказаного лише ті, хто має в собі потужне світло віри. Але й усі ті, хто промовляє «Отче наш», то хоча б трохи, а все ж мають у серці віру, і слова молитви неодмінно торкнуться їхніх душ. Той же, хто не намагається змінити себе, аби жити за Божими заповідями, є далекий від Господа і не казатиме жодної молитви, в тому числі й «Отче наш», бо живе без Нього, нашого Батька.

Юлія, педагог, 60 років: Повчання Івана Боско висловлене в дуже авторитарній формі. Хто кому може наказати: не молись?! Особливо вражає різкістю заголовок. Можна було б сформулювати так: «Чи можеш ти...». А в цілому тлумачення правильне. Перш ніж казати молитву, треба усвідомити її суть і звірити її зі своїм єством. Людина своїми помислами і діями повинна увійти у гармонію зі словами молитви. Тоді промовлене оживе в її житті. Інакше молитва буде мертвою. Я би сказала так: молись, але глибоко усвідом, що ти кажеш, що ти робиш і яке це має значення для тебе і для світу.

Ірина, педагог, 36 років: З одного боку, священик має рацію. Він осмислює кожне слово і фразу та закликає до цього всіх. І в цьому є сенс. З іншого – якщо людина починає проговорювати молитву, не вдумуючись у її зміст, автоматично, але робить це впродовж якогось певного часу, то вона має шанс в якийсь момент ці слова усвідомити і почати проектувати їх на свої помисли, вчинки і життя. Особисто я словами «прости нам провини наші» нагадую собі, що маю прощати своїм «боржникам» (бо схильна довго тримати образи). Щоправда, одноразового читання молитви не дос­татньо, аби комусь вибачити. Однак це не означає, що я не маю морального права проговорювати ці слова ще і ще. Отож вважаю, що автор хотів заохотити людей молитися, не сподіваючись лише на Божу милість, а й активно працюючи над собою.

Вгору