03.06.2016

Не вбивай мене, мамо...

Не вбивай мене, мамо...

Життя людини розпочинається задовго до її народження. (Згідно з рішенням Ради Європи з біоетики від 1996 року ембріон визнано людиною на 14-й день після запліднення.) Впродовж першого місяця з’являються зачатки найважливіших органів і зародкових оболонок. На 18-25 день починає працювати серце, з’являється власна система кровообігу. Протягом другого місяця відбувається формування статевих органів, легенів, шлунка, печінки, м’язів та скелета, з третього – дитина має ковтальний рефлекс, може морщитися, змінювати вираз обличчя, посміхатися і відчувати біль. Тому під час аборту, коли з материнської утроби маля видаляють спеціальними інструментами, попередньо отруївши медикаментозними препаратами, перш ніж померти, воно переживає жахливі муки та страждання. Ультразвукове спостереження під час операції за поведінкою приреченої дитини показує, що вона «втікає» від медичного втручання та хімікатів, її пульс сягає 200 ударів на хвилину, а рот відкривається в німому крикові. Можемо уявити, як дитяті боляче і страшно.

Вбиваючи свою дитину, страждають і її батьки. Фізичні та душевні травми залишаються в деяких подружніх пар на все життя. Часто після скоєного вони розлучаються, а згадка про аборт мучить їх і призводить до різноманітних психічних розладів. Для жінок наслідки цієї операції можуть бути особливо трагічними: безпліддя, запальні та онкологічні захворювання, гормональні порушення, ускладнення перебігу подальших вагітностей.

Окрім того, вчинивши дітовбивство, кожен із батьків грішить перед Богом, Який і є Даятелем життя. А ми, не замислюючись, так легко його знищуємо – убиваємо власних дітей і нехтуємо Божим даром. Не зважаємо не лише на свою кровинку, але й на Того, Хто дав їй дихання. Людина йде проти свого Творця, бере на себе право вершити долю ще не народженої дитини, вирішувати – бути новому життю чи ні. Але таке право належить лише Богу. Будь-яке посягання на життя (уже з моменту зачаття) є злочином і гріхом перед Вседержителем. Кров убитих немовлят волає до Бога про помсту (так у Біблії написано про Авеля), і люди, що скоїли цей гріх, втрачають Господню благодать. Тож важливо пам’ятати, що нам доведеться відповідати за кожен свій вчинок перед справедливим Суддею.

До проблеми абортів увагу громадськості намагаються привертати представники різних християнських конфесій та релігійних організацій. Завдяки численним заходам, організованим та проведеним з метою збереження життя, кількість операцій зі штучного переривання вагітності, проведених в Україні, за останні роки реально скоротилася. Та попри це за даним показником ми ще залишаємось на першому місці серед країн Європи.

Жінки приймають рішення зробити аборт, тому що є якась, нібито вагома, причина: кар’єра, нема чоловіка, здоров’я не дозволяє, матеріальні нестатки, вже є діти… Уявімо собі далекий 1770 рік. І родину, в якій були досить серйозні підстави позбавитись небажаної дитини: глава сімейства – чоловік легковажний, любитель оковитої та ще й має венеричну хворобу, а мати – хвора на туберкульоз. Якби це подружжя вирішило умертвити плід в материнській утробі, світ ніколи б не почув музичного генія Людвіга ван Бетховена. Або, наприклад, 1703 рік. І багатодітну англійську сім’ю, де вже зростають чотирнадцять дітей. Дізнавшись, що дружина знову вагітна, чоловік не змусив її зробити аборт, а навпаки – підтримав і підбадьорив. Так народився майбутній засновник Методистської церкви, відомий усьому світові християнський священнослужитель Джон Веслі. І ще. Дівчина ось-ось має вийти заміж, але завагітніла не від свого нареченого, який, дізнавшись про це, захоче її покинути. Якби вона, заради порятунку від ганьби, наважилась перервати вагітність, убила б Господа і Спасителя Ісуса Христа.

 Олександр САМРУК, м.Луцьк

Вгору