17.10.2017

НІ – БЕЗВИХОДІ!

НІ – БЕЗВИХОДІ!

На великій-великій планеті жили собі маленькі люди. Вони працювали, вчилися, відпочивали, іноді їздили до моря або проводили час на природі – у вузькому сімейному колі чи з компанією друзів. Усі ці люди були створені прекрасними, але в якийсь момент через непослух втратили свою досконалість, тому у них почали проявлятись різні вади. З часом останні ніби набирали сили та створювали чималі проб­леми, які починали закривати сонце, а згодом, нагромаджуючись одна на одну, затуляти стіною весь світ. І тоді у свої права вступала безвихідь. У кожного з цих маленьких людей вона була своя.

Люди боялися її, тому воліли ні з ким про неї не говорити. Одні надійно берегли її, захищаючи банківськими документами. Інші заглушали цю пронозу голосами соціальних мереж, треті ховали її у медичній картці або в пляшці алкоголю, а ще хтось тікав від неї по закордонах... Але безвихідь не покидала, вона росла в душах маленьких людей, їй віддавали думки, сили і час. І кожен вважав свою безвихідь, ним самим виплекану, могутньою і непохитною. Коли ж вона оволодівала всім єством людини, наступав крах. Це був найважчий період у кожній окремій історії. Розум затьмарювався, темрява огортала серце, земля провалювалася під ногами.

Ті люди настільки були захоп­лені своєю безвихіддю, що не були здатні бачити найголовніше: їхня планета перебувала під опікою Величної Особистості її Творця. Навпаки, вони ще й звинувачували Його за те, що випещена ними руда бестія руйнує їхні долі. При цьому нічого не робили, аби її позбутися. Але Володар світу продовжував всіляко виявляти милість до Свого творіння, Він напов­нював землю любов’ю, написав навіть Книгу – інструкцію, як людям жити. Однак вони і на неї не зважали. Земляни піднес­ли свою безвихідь в ранг бога і ніяк не хотіли приймати любов Вседержителя. Вони не помічали ні рожевих барв, в яких народжується день, ні жовтогарячих вечірніх прощань небесного світила, якими Автор всесвіту спеціально для них щодня розфарбовував усе навколо. Вони навіть до рук не брали Його велике послання, не користувалися путівником, який би привів їх до медових рік з киселевими берегами.

Так і жили маленькі люди, відкидаючи чудесну альтернативу безвиході. А нею можна успішно скористатися. Тоді глуха стіна розпачу, відчаю та зневіри впаде, і безвихідь щезне назавжди. Якщо довіритися своєму Творцеві...

Ірина ВІТМАН, м.Ніжин

Вгору