12.03.2018

про рівність чоловіка і жінки

про рівність  чоловіка і жінки

Коли мова заходить про ґендерні питання, мене все частіше звинувачують у тому, що я захищаю сторону жінок, перекручую факти і демонструю відсутність чоловічої солідарності. Так воно насправді і є. Час від часу маючи справу з релігійними фанатиками і просто звичайними невігласами, я ніякої солідарності з ними й не хочу мати та прямо зізнаюся, що я їх не люблю. Я знаю, що є така заповідь – любити навіть ворогів, і Той, Хто її дав, довів це на ділі. Але я лише на шляху до досконалості, тому суджу про речі з позиції людини слабкої, незрілої та емоційно нестабільної. Моє бачення ролі чоловіка ніколи не включало в себе намір керувати жінкою, виховувати її чи використовувати. Мені це було огидним, ще коли я був атеїстом, а тепер тим паче.
Коли Бог, про Якого я читаю в Біб­лії, створив людину і подарував першій парі з нагоди її народження нашу прекрасну планету, то сказав їм опановувати цей розкішний подарунок разом. Не владарювати одне над одним, а насолоджуватись всім, що їх оточує. Як кажуть раввіни, жінка була створена не з черепа чоловіка і не зі ступні його, а з реб­ра – щоб бути поруч, нарівні, а не вгорі чи внизу. Також я впевнений, що патріархат не є ідеальною формою соціального устрою, а матріархат тим паче. Я не бачу схвалення цієї ідеї у священних текстах, і для мене очевидна її збитковість у повсякденній реальності – самовдоволений вельможа, наче золотий бик, на п‘єдесталі, а тендітна Гюльчатай день і ніч прислуговує йому, безгласна і покірна... Тож заклики збереження стародавніх традицій мене смішать, а почасти й дратують. Древність не є ознакою істинності. Наприклад, древній змій, що спокусив Єву, аж ніяк не може претендувати на ортодоксію.

Чоловік не повинен бути владним князем, який проявляє своє головування стуком кулака по столу, змушуючи дружину до покори. Його сила не в домінуванні над жінкою, а в блаженній синергії з нею. Мій тато мене вчив, що жінка – це найкращий друг. Звісно, я люблю чоловічі компанії, вечірки, змагання, пікніки та інші зустрічі. І високо ціную те чоловіче товариство, частиною якого маю честь бути. Але щовечора я повертаюся додому і лише там знаходжу довершену гармонію свого буття. Бо там є Вона. Справа навіть не у спільній дитині, ніжності і стані закоханості, що лише зростає протягом останніх 20 років. Тут значно більше. Як чоловік, я бачу в дружині насамперед споріднену душу. Ми можемо говорити допізна – про наші плани, про історії, які ми любимо, про негаразди, які проходили, і про комічні ситуації, у які потрапляли не раз. Саме у такі моменти пронизливої інтимності, серед глибокої ночі, я можу на мить пройнятися щирим співчуттям до усіх тих товстошкірих недотеп, які так і не змогли розпізнати в жінці добру волю Всевишнього, Його найвищу відзнаку і найдорожчий подарунок першій людині. Вони так і не зрозуміли, що Єва такою ж мірою створена для Адама, як і Адам для Єви. Вона королева, а не служанка. А отже, між ними – дзеркальна рівність, і ніякої ієрархії.

І я зовсім не перекручую канонічні догми, як може хтось думати. Якщо уважно, неспішно, вдумливо і неупереджено перечитати біблійні уривки про чоловіка і дружину та стосунки між ними, то, можливо, комусь із тих, що міцно тримаються владних престолів у своїх сім’ях, відкриються очі і вони пізнають справжню насолоду подружніх відносин та відчують смак сімейної ідилії.

Андрій ЛАДИК, м.Тернопіль

Вгору