12.09.2017

ЩОБ ДУША НЕ БУЛА СИРОТОЮ

ЩОБ  ДУША  НЕ БУЛА  СИРОТОЮ

На жаль, багато з нас живуть у перс­пективі тільки земній, тимчасовій. Нерідко ми існуємо в суєті і млості духу, в гонитві за примарними цілями... Від зорі до зорі працюємо на кредитну історію, власну репутацію і на особистий імідж. Сучасний комерційний вавилон всіма силами змушує нас бачити тільки матеріальні орієнтири. Свідомість непомітно просочується ідеями про особистий спокій, успіх і добробут. Егоцентризм царює в нас і губить душі, долі і життя.

Чи не від того всі наші біди, що ми все далі й далі не просто відходимо, а летимо від Джерела життя? Сподіваючись на себе і власні сили, ми все більше внутрішньо сиротіємо. І навіть при матеріальному благополуччі у нашому житті часто порожнеча, невдоволення і гіркота. Адже душа без Бога – сирота! Наша достатність – тільки в Ньому. Бо навіть геніальність не рятує від душевної хвороби, сліпоти і сирітства. «Страшно з ним жити... Оплакую своє кохання... Ну чому ці великі люди не можуть спокійно насолоджуватися життям і радувати своїх близьких?» – це уривок зі щоденника Софії Андріївни, дружини Льва Толстого. У них були болісні для обох відносини, бурхливі сварки, взаємні звинувачення і – нещасливість...

З біографії вченого-генія Альберта Ейнштейна: «Разом з неймовірною інтелектуальною проникливістю йому була властива і душевна сліпота. Він пройшов по життю, дуже жорстоко покалічивши долі близьких йому людей...» Коли вмирала друга дружина Альберта Ельза, за свідченням фізика, який працював пліч-о-пліч з Ейн­штейном, вона в сусідній кімнаті кричала від болю і страждань, а вчений не звертав на це ніякої уваги... Душа без Бога – розколота і роздвоєна, сирота вона. Гріхами і пороками оповита, тому й сліпа, глуха, мертва...

Душа ж, яка пізнала Господа, знаходить радість і сенс... Про Клайва Льюїса написано чимало. Завдяки його книгам багато людей знайшли Христа, адже всі вони описують смисл, біль і радість християнства. Письменника часто дорікали, що у вік Гітлера і Сталіна він говорить про «всякі дрібниці». Але Льюїс знав, що то не дрібниці, що саме таким шляхом – через владність, зазд­рість, злос­тивість, примхливість, хвастощі – в людину проникає зло. «Хто гірше вбивці? – Егоїст». Уже в досить зрілому віці знаменитий письменник закохався у жінку. Виявилося, що вона хвора на рак. Всупереч загальноприйнятій логіці Льюїс запропонував їй вийти за нього заміж. У лікарні він реєструє шлюб з умираючою Джой. Смерть Джой, як думають усі, неминуча, але Льюїс, незважаючи на безнадійність діагнозу, молиться... І Джой чудесним чином і несподівано для всіх одужує. Ця жінка дуже його любила, вона прожила з ним ще чотири щасливих роки.

Людина створена для спілкування з Богом. І не випадково старець Силуан Афонський, розмірковуючи про духовне життя, писав: «Душа моя жадає Бога живого. Душа моя знову шукає насолодитися Господом. О, незбагненна милість Божа: з пороху створив Господь людину і вдихнув у неї дихання життя, і душа людини стала рідна Богу». Наша душа – рідна Богу! Тому без спілкування з Ним ми ніколи не досягнемо гармонії, завжди будемо відчувати себе неповноцінними.

Сучасна людина заплуталася в хао­сі культури (чи безкультур’я). Багато душ блукають у темряві, не бачачи виходу. Багато захоплені принадами гріховного, розбещеного світу. Частина сучасного суспільства вже давно перенесла своє життя у віртуальні простори Інтернету. Чорні діри все­світньої павутини поглинули і запрограмували на свій стиль життя, на свою орієнтацію, пошкодивши розум, спустошивши душу, заразивши інформацією, яка безповоротно змінює особистість людини.
Комусь це вигідно і потрібно. Хтось давним-давно поставив собі за мету – захопити людство стихіями світу, духовно сп’янити і зв’язати людську душу, ввести в залежність від яскравого образу, звуку і дотику, перетворити піклування про плоть у порочну пристрасть. Нас цілеспрямовано відволікають від головного і від реального життя. Немає часу думати про вічність, ніколи підняти голову до неба, насолодитись гармонією все­світу, зазирнути в очі своїм дітям, коханим. Просто помовчати в Його присутності...

Читаючи Євангеліє, ми дізнаємося, що таке справжнє життя, як знайти істину і не втратити сенс існування в перспективі вічності. Споглядання перспективи вічності не дає потонути в дрібницях повсякденності, вирі розваг, гріховних вчинках. І як же натхненно звучать у контексті наших роздумів слова старця Силуана Афонського: «Душа, яка в повноті пізнала Господа і насолоду Ним, вже нічого іншого не бажає і ні до чого не приліплюється на землі. І якби їй запропонували царство, не захоче вона, бо любов Христова така солодка і так радує та веселить душу, що і царське життя потішити її вже не може». Душа отримала головне...

Іван ЛЕЩУК, Каліфорнія, США

Вгору