06.04.2018

ТОРЖЕСТВО РАДОСТІ

ТОРЖЕСТВО РАДОСТІ

Важко уявити більш прокляте місце, ніж німецький концтабір часів Другої світової війни. Але коли Віктор Франкл разом із іншими ув’язненими потрапив до Аушвіцу (нацистський табір винищення біля міста Освенцима, в Польщі), то всі вони переживали таку невимовну радість, що хотіли співати й танцювати, незважаючи на свою фізичну й емоційну виснаженість. Адже якби їхній потяг попрямував у іншому напрямку, то це означало б одне-єдине – газова камера, а в Аушвіці на той момент нікого не спалювали. Тож принаймні на кілька днів життя в’язнів продовжувалося. І цей факт, що вони все ще живі, невимовно тішив їх і викликав хвилюючий трепет... Про це пізніше згадував відомий на весь світ австрійський психолог Віктор Франкл, для якого Аушвіц у той день став місцем радості, бо подарував надію хоча б на пару днів…

Наскільки ж радісніше потрапити в Царство Улюбленого Божого Сина, отримавши спасіння, яке Він нам сьогодні пропонує! Воно цінніше, важливіше і потрібніше, ніж хиткий, тимчасовий порятунок в Аушвіці. А отже, і радість незрівнянно більша. Вона перевершує радість матері, яка щойно народила свою першу дитину, перевершує радість від почутого «так» з уст коханої у відповідь на пропозицію руки і серця, ця радість більша над усе, що може переживати людина. Вона майже небезпечна, бо людське серце не може впоратися з нею, і найширші груди – та що там груди?! – навіть цілий всесвіт не може її вмістити. Таке торжество радості для людей стало можливим завдяки воскресінню Ісуса Христа. Його воскресіння приносить велику радість в життя кожного, по-перше, тому, що Він може визволити нас з місця значно гіршого й страшнішого, ніж нацистський концтабір – з озера огненного, а по-друге – замість короткочасного порятунку подарувати вічне спасіння.

Саме тому для мільйонів християн Пасха – це найсвітліше, найвеличніше, найбільше свято. Свято перемоги милосердя над судом, святості над гріхом, життя над смертю. А ще три дні перед тим Святий Божий Син був знівечений, осміяний, зневажений, побитий, спаплюжений і розіп’ятий. Та й усе Його життя було жертовним. Він жодного (навіть важко уявити), жодного дня й жодної хвилини не жив заради себе. Усе, що робив, Він робив заради людей. Звільняв, зціляв, воскрешав, дарував надію... Помер, переміг пекло, воскрес. Свою місію виконав сповна – місію спасіння. Це стало доказом сили Божої спасати і свідченням виконаної обітниці. Тепер кожен, абсолютно кожен, незалежно від освіти, суспільного статусу, рівня доходів, раси, статі і здоров’я, навіть незалежно від важкості скоєних перед Богом злочинів, може отримати вічне життя. Для кожного, хто покається в гріхах і повірить у смерть Ісуса Христа замість нього, відкриється воскресіння Спасителя. А відтак воскресне і сама людина.

Юрій ПРИТИКА, м.Тернопіль

Воскрес Христос – не мертвий в гробі,
Повставши з гробу – первісток із мертвих.
Воскрес Христос – радіють Ангели,
Воскрес Христос – життя царює.
Воскреслому слава і влада навіки-віків!
Амінь.
                                        Іван ЗОЛОТОУСТ

Вгору