03.06.2016

З пелюшок

З пелюшок

Дитяча душа, як чутлива кінематографічна стрічка, з самого народження безперервно фіксує всі відчуття. Маля ще лежить у колисці, а його внутрішній світ вже наповнюється враженнями від почутих звуків, лагідних дотиків та яскравих картинок, що його оточують. На основі цих факторів формується підсвідомість майбутньої особистості. Ось чому батьки намагаються підходити з великою дбайливістю вже до перших відчуттів дитини і сприяти її позитивному розвиткові.

Як правило, всі діти ніжні, жалісливі, незлобливі, відверті. Але ці добрі якості слабкі, не утверджені, тому потребують розвитку і зміцнення. У міру того, як дитя підростає, батьки закріплюють у ньому передусім здатність розрізняти добро і зло, боротися зі схильністю до поганого та розвивати совість, привчають чути її голос. Найкраще допомагає у вихованні християнське вчення: віра в Бога, любов, вдячність, відповідальність за свої вчинки. Дехто вважає, що поняття про Бога надто складне для дитини. Так, очевидно, думали і Христові учні, які одного разу не дозволили наблизитись дітям до Ісуса. Побачивши те, Господь обурився і сказав: «Пустіть діток до Мене приходити і не бороніть їм, бо таких Царство Боже» (Євангеліє від Марка 10:14). Тобто сприйнятливі до любові, добра і благодаті, діти ближчі до Бога, ніж дорослі. Душа дитини подібна до м`якої глини, з якої можна ліпити майбутню особистість. Чиста і щира, вона зіставляє отримані знання з голосом своєї ще незаплямованої совісті і спрямовує до правильних вчинків. Досвід показує, що вже трирічним малюкам цілком доступне розуміння основ світотворення і сприйняття його Автора, коли вони подаються у простій формі. Сумніватися у здатності дитини вірити не варто, адже духовне начало є в кожному з нас ще з народження. З роками ми лише зростаємо в пізнанні Творця та поглиб­люємо уявлення про Нього.

Християнство, крім виховання в дитині всіх позитивних якостей (любов, доброзичливість, повага, чуйність, співчуття, скромність, бажання стати кращим), ще відкриває їй поняття гріха. Дитина вже усвідомлює, що її недобрі вчинки суперечать не тільки вимогам тата або мами, але й порушують порядок, встановлений Богом. І що через її негідний вчинок буде прикро не лише батькам, але й Небесному Отцю. Священне Писання в такій ситуації говорить про Божий страх як про відразу до всього недоброго і вчить, що він є початком премудрості (Притчі Соломона 9:10). Це почуття не має нічого спільного з людським страхом у загальноприйнятому розумінні слова. Божий страх – відчуття благоговіння перед Господом, Якого не хочеться ображати порушенням Його настанов. Можна порівняти з тим, як добрий син слухається свого батька – не через боязнь покарання, а з любові до нього, з небажання його засмутити. Прищеплення дитині цього почуття з наймолодшого віку стане запорукою того, що вона завжди буде радувати серця батьків та відбудеться як справжня особистість.

 Андрій ЯВОРСЬКИЙ, Черкаська обл.

Вгору