06.04.2018

НАША ПАСХА – ХРИСТОС

НАША ПАСХА – ХРИСТОС

                     ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ СВЯТА

Перша біблійна згадка про Пасху пов’язана з історією Ізраїлю, а конкретніше – зі звільненням вибраного Божого народу з єгипетського рабства. Опинились євреї там, рятуючись від голоду. У пошуках їжі вони переселились із своєї землі до Єгипту (всього 70 чоловік). Фараон зустрів їх прихильно. Їм виділили землю, дозволили будувати житло, працювати на хороших роботах. Але за 400 років, що ізраїльтяни там жили, їх число виросло до 1,5 мільйона чоловік. Нащадків Авраама стало так багато, що фараон серйозно занепокоївся і став до них дуже жорстокий. Коли їхнє життя стало нестерпним, Бог змилосердився над ними і захотів звільнити їх від гнобителя, бо завжди піклувався про Свій народ. Тож Він послав Мойсея, щоб через нього змусити єгипетського владику до покори: «Іди і скажи фараонові, нехай він відпустить Мій народ». Мойсей так і зробив, але фараон затявся проти євреїв і був невблаганний. В результаті Бог обрушив на Єгипет дев’ять безжалісних кар. Однак фараон продовжував стояти на своєму, пропонуючи відпустити тільки чоловіків або тільки батьків, а дітей залишити.

І тоді Господь попередив про десяту, найстрашнішу, кару, що чекала на єгиптян: ангел смерті повинен був пройти по всій землі Єгипту, від хати до хати, і винищити всіх первістків – від худоби до людини. А щоб при цьому не постраждали євреї, щоби смерть пройшла повз їхні будинки, їм потрібно було справити Пасху (адже слово «пасха» з єврейської означає «пройти мимо, обминути, перескочити»). Тобто взяти однорічне здорове ягня, заколоти його і кров’ю помазати одвірки вхідних дверей. Всі, хто послухався Мойсея (а зробити це йому повелів Бог), так і вчинили. Тож коли настав вечір, вхід до всіх єврейських помешкань був помічений кров’ю агнця. Згубник, бачачи червону відмітку на дверях, обходив такі будинки і йшов далі, туди, де такої позначки не було. І там вражав первістків. Тому у всіх єгипетських родинах тієї ночі лунав плач – смерть була безжальна і не пощадила жодного. Ізраїльські ж сім’і всі вціліли – вони справили Пасху і перебували під захистом крові. А на ранок вони всі як один вирушили у свій край.

                     АГНЕЦЬ НОВОГО ЗАПОВІТУ

Вихід євреїв з Єгипту, їхнє звільнення від фізичного полону є прообразом визволення людей від духовного рабства – рабства гріха, прокляття, смерті. Адже всі ми поневолені – хто хворобами, хто алкоголем чи наркотиками, хтось засліплений грішми і владою, так що світу білого не бачить, а когось диявол загнав у кабалу заздрощами та образами… На землі немає жодної людини, яка б не була вражена гріхом, і до хресної смерті Божого Сина всі люди були відділені від Творця, ніхто не мав шансу на спасіння, визволення та вічність з Богом.

Ісус Христос зійшов з небес, щоб замість нас прийняти покарання за наші гріхи. Він і є тим Агнцем, кров Якого, пролита на Голгофі, стала нашим захистом та визволенням від смерті. З останнім Своїм подихом Він сказав: «Звершилося!» Тобто для спасіння людства все зроблено. Двері сердець тих, хто вірує у Голгофську жертву Спасителя, окропляються Його дорогоцінною кров’ю і ворог людських душ їх обминає, проходить мимо, не сміючи торкатись. У жодній зі своїх личин диявол не зможе увійти в життя людей, омитих кров’ю Христовою, кров’ю непорочного, чистого, святого Ягняти – Агнця Нового Завіту. Тож коли ми приходимо до Господа в молитві і просимо про те, щоб Він помилував, простив, очистив нас, омив Своєю кров’ю, тоді Ангели Божі на небесах записують наші імена в книгу життя і ми звільняємося від полону беззаконня та прокляття.

                  ЖЕРТОВНІСТЬ ЯК АКТ ЛЮБОВІ

Ґрунтуючись на тому, що в Біблії говориться про Пасху – «наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений» (1 Послання до Коринтян 5:7), ми не повинні турбуватися про те, як дотримуватися релігійних обрядів (про паски та крашанки тощо). Не варто шанувати мертвими традиціями Воскреслого Спасителя. Натомість прийти до Живого Бога, прославити Його, щиро поклонитись, подякувати за Його смерть і воскресіння, за наше спасіння. Адже Ангели, звернувшись до жінок, що прийшли до гробу Господнього і не знайшли там Його Тіла, сказали: «Чого ви шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї. Він казав: Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей і розп’ятому бути, і воскреснути третього дня» (Євангеліє від Луки 24:5-7). Христос живий навіки. Так, Він висів на хресті, був розп’ятий, помер... Але на третій день воскрес із мертвих!

Усвідомлюючи та цінуючи подвиг Ісуса Христа, ми можемо прагнути бути схожими на Нього – у здатності віддавати себе іншим, наслідувати Його, проявляючи свою любов до ближніх. Ті, хто чимось жертвує – часом, силами, фінансами, завжди у полі зору Господа, до їхніх молитов Він особливо прислухається. Молитва таких людей ніби прискорена реактивним двигуном, вона блискавично рухається у небеса, мчить до Божого престолу благодаті.

Самодостатній, неперевершений, Святий Бог зробив неймовірне – пожертвував Собою в ім’я спасіння людства. Він сплатив ціну за наші гріхи, відбув покарання за наші злочини і провини, Своєю спокутною жертвою засвідчив безумовну, вічну любов до нас. Його досконала любов перемогла смерть і пекло. Вона воскрешає до життя всіх, хто її приймає. Бо Христос воскрес!

Максим МАКСИМОВ, м.Алмати, Казахстан

Вгору