04.05.2017

ТЕОДОР РУЗВЕЛЬТ (1858-1919)

ТЕОДОР РУЗВЕЛЬТ (1858-1919)

26-й президент США, лауреат Нобелівської премії миру

*** «Бійтеся Бога і робіть, що повинні! Боятися Бога – означає любити, поважати і шанувати Його. Все це можливо лише тоді, коли ми любимо ближнього, поводимося з ним милосердно, усіма силами намагаємось захистити його від несправедливості й жорстокості. Поступаючи так, ми підкоряємося, наскільки дозволяє недосконалість людської природи, великому і непорушному закону праведності.

Бійтеся Бога і робіть, що повинні! Ми проявляємо страх Божий, коли чинимо справедливо і вимагаємо справедливості для своїх співвітчизників. Коли чинимо несправедливо і не вимагаємо справедливості, ми зраджуємо праведність. Ми повинні шукати справедливості і для слабких, і для сильних. Ми не маємо страху Божого, коли проявляємо заздрість і ненависть до тих, хто багатший за нас. І вже тим більше ми не боїмося Бога, якщо з грубим презирством, себелюбством і байдужістю ставимося до тих, хто за нас бідніший».

*** «Якщо і є в світі таке місце, де земні відмінності зникають, то це в церкві, у Божій присутності. Чим ближче люди до серця Христа, тим ближче вони один до одного, якими б не були умови їхнього земного життя... Суспільство без церкви, де люди відкинули свої релігійні потреби, насміхаються над ними або ігнорують їх, стрімко деградує.

По неділях ходіть до церкви. Так, я знаю, є багато приводів не ходити туди. Я знаю, що можна поклонятися Творцеві і прагнути до праведного життя і в гаю, і біля струмка, і у власному будинку, а не тільки в церк­ві. Але я знаю й те, що найчастіше людина, не ходячи на служіння, не поклоняється Богові і не прагне до праведності. Якщо ви не йдете до церкви, то навряд чи ви використаєте цей час для добрих справ або роз­думів про високі матерії. Швидше за все, ви будете читати газету і позіхати. Зрештою, прагнучи позбутися душевної порожнечі і самотності, ви підете туди, де душевна порожнеча кожного з присутніх буде частково розбавлена загальною душевною порожнечею».

*** «Після тижня [робочих буднів], важких рішень і бурхливих дебатів моя душа знаходить справжній спокій, коли я заходжу в дім Господній, поклоняюся Йому і співаю від щирого серця: «Свят, свят, свят Господь Саваот». Я знаю, що Він воістину мій Батько. Я спілкуюся з Христом особисто, і Він відкриває мені Свої задуми. Я знаходжу в Ньому мудрість і надприродну силу для боротьби з тим злом, якому я покликаний протистояти».

*** «Християнство, в кінцевому рахунку, кожному дає можливість спробувати втілити у своє життя величні слова, сказані пророком Міхеєм: «Було тобі виявлено, о людино, що добре і чого пожадає від тебе Гос­подь, – нічого, а тільки чинити правосуддя, і милосердя любити, і з твоїм Богом ходити сумирно». Цей вірш завжди був моїм улюбленим, тому що в ньому втілено Євангеліє доб­рих справ, а останні слова служать протиотрутою від духовної гордині, що виникає у тих, хто сподівається тільки на Євангеліє добрих справ».

*** «Я закликаю читати Біблію... Вчення Біблії настільки глибоко пронизує суспільство, що неможливо, в буквальному сенсі цього слова, уявити, яким би було життя, коли б не було цього вчення. І як суспільство, і як окремі особистості ми втратили б усі моральні орієнтири, до яких з тією чи іншою часткою рішучості прагнемо.

Майже всі ті, чиє життя стало внеском у світову скарбницю досягнень, якими пишається людство, будували справу свого життя перш за все на Біблії».

Вгору