17.10.2017

Вперше в Україні

Вперше в Україні

У самому серці України, на головній площі нашої столиці, під відкритим небом – без стін, огорож і меж – Господь визнається Господом! Це щось надзвичайне, добре і обнадійливе. Всевишній справді дуже нас любить, милує і до нас благоволить.

«Великі та дивні діла твої, Господи» (Книга Об’явлення Івана Богослова) – слова, якими Ангели будуть прославляти Бога наприкінці світу, якнайкраще пасують до опису того, що відбувалося на Хрещатику у неділю 17 вересня. Від Майдану до ЦУМу він був ущерть заповнений святково одягненими людьми. Несподівано прийшло так багато народу, що навіть закрили станцію метро «Хрещатик». Хтось нарахував до півмільйона, хтось – 150 тисяч чоловік. Однозначним є те, що востаннє таку кількість українців центральна вулиця столиці бачила під час Євромайдану три роки тому.

Але в 2014-ому зі своїх домівок нас вивела спільна проб­лема, а в 2017-ому – спільна надія. Вперше в історії України на Хрещатику святкували День подяки. Його в українських протестантських церквах відзначають здавна. Але кожна громада дату святкуваня обирає сама, як і назву (День подяки або Жнива). В цей день Богові дякують за врожай, а в ширшому, філософському, розумінні – за життя і за всі добрі плоди, які Він дає.
Подія відбулася в рамках всеукраїнської програми «Реформація-500». Тому на Хрещатик прийшли віруючі не якоїсь однієї, а, мабуть, усіх протестантських конфесій, які є в Україні: баптисти, п’ятидесятники, харизмати, лютерани, англікани, адвентисти сьомого дня, методисти, меноніти, пресвітеріани. Знач­на частина учасників Дня подяки – це православні віруючі або й такі, що не належать до жодної з церков. Було багато киян, чимало приїхало з областей, навіть з тих територій, що межують із зоною бойових дій. Пряму трансляцію події здійснювали на 26 країн світу шістьма мовами. Хочеться вірити, що з цього часу буде започаткована доб­ра традиція міжконфесійного святкування Дня подяки. А відтак прийде і єдність усіх християн…

«Великі та дивні діла Твої, о Господи, Боже Вседержитель...»

Віктор УКОЛОВ, м.Київ

***
Написати про цей захід мене спонукала наявна в нашому суспільстві думка про те, що протестантські церкви – це секти, а їхні члени – обмежені, засліплені люди, які потрапили в пастку і з яких виманюють гроші, або вони самі маніпулюють і витягують фінанси у довірливих, простодушних громадян. Але те, що 17 вересня відбувалося на Хрещатику, на мій погляд, вщент розбиває таку негативну думку. Масштабність і грандіозність дійства, високий рівень організації, усміхнена, радісна, натхненна публіка – все це було настільки надзвичайно, що вражало з перших хвилин. Прямо на Хрещатику було споруджено дві великі сцени, а ще – багато упорядкованих місць, де можна було дізнатися про діяльність різних протестантських громад, дитячий майданчик, спортивна зона, а також облаштовано майданчик для людей з обмеженими можливостями. До столиці приїхало багато гостей. Були запрошені професійні ведучі, співаки, музичні колективи. Найбажанішим гостем, на якого всі чекали, був Нік Вуйчич, всесвітньо відомий австралійський мотиваційний спікер, проповідник, який народився без рук і без ніг, але при цьому живе повноцінним життям і є щасливою людиною.

Мене вразила велика кількість християнських організацій, які вийшли на Хрещатик, щоб розповісти про свою су­спільну роботу. Це і благодійні осередки, що допомагають сиротам, вдовам, інвалідам, матерям-одиночкам, пристарілим, постраждалим від вій­ни, військовим (прямо в зонах АТО); і реабілітаційні центри для нарко-, алкозалежних та учасників АТО, центри допомоги сходу України; і асоціації журналістів – радіо, телебачення, друкованих ЗМІ, які пропагують моральні цінності в родині і соціумі та здоровий спосіб життя; і товариства допомоги людям з обмеженими можливостями, християнські медичні клініки, працівники яких просто на Хрещатику проводили безкоштовне обстеження і надавали допомогу хворим; молодіжні організації, які пропонують юнацт­ву альтернативу – проводити час цікаво і ефективно, не завдаючи шкоди собі та оточуючим; дитячі організації, що сприяють формуванню у дітей правильного світогляду, здорової психіки та вихованню їх у любові до оточуючих. Тож виникає питання: як можуть такі «секти» негативно впливати на суспільство? Скільки сил, часу і грошей вкладає кожен з нас, щоб комусь допомогти в будь-якій із названих сфер? Ці люди живуть за біблійними принципами. Вони вірять, що Бог є і що Ісус Христос помер через наші гріхи. І тим, хто вірить у Нього, Він дає вічне життя. Дуже хочеться, щоб ми навчилися все оцінювати об’єктивно та неупереджено.

Нік Вуйчич приїхав здалеку, щоб посприяти українцям у наверненні до Бога, допомогти нам змінити на краще ситуацію в країні і в кожного зокрема, щоб запалити в наших серцях іскру надії і віри в те, що ми можемо (і будемо!) жити в мирі, злагоді та любові. Тобто він говорив багато корисних речей. Серед іншого Нік сказав: «Я хочу, щоб ви усі разом вголос пов­торили наступне: з сьогоднішнього дня я буду більше любити оточуючих мене людей!» Думаю, аби Україна стала кращою (чого ми всі прагнемо), кожному треба щось робити, і найдоступніше – любити тих, хто поруч. Бо все починається з любові.

Дарія ПАВЛОВА, м.Миколаїв

***
Сьогодні не тільки світ, але й Церква перебуває під впливом мамони (багатство), а вона веде людство до загибелі. Все частіше помпезність величних церковних обрядів фактично підмінює наше духовне життя – життя в Бозі, в Ісусі Христі, у Святому Дусі. А воно осягається щиросердним розкаянням у своєму гріховному минулому, переродженням, преображенням і поклонінням в дусі та істині. Але на заваді – всезгубні гріхи, нищівні пристрасті, зваби світу цього і лукавий. Все це зло покликаний побороти кожен послідовник Христа. Та, на превеликий жаль, ця тема сьогодні майже повністю відсутня в проповідях і науках сучасних духовних провідників наших Церков. Що ж нам далі робити? Подивитись, як діяли у свій час апостоли та й сам Христос, Який не мав «де голови прихилити». Вони не чекали на своїх послідовників у відпустових святих місцях, не дожидались храмових свят, щоб привітати, благословити, промовити слово про свято, побажати здоров’я і виголосити многоліття. Вони йшли в народ.
Саме так робить Нік Вуйчич – всесвітньо відомий спікер, лектор, християнський проповідник, мільйонер, бізнесмен, письменник, батько двох дітей. У неділю, 17 вересня, в День подяки, який відзначають протестанти, в Києві, на Хрещатику, він виступив перед багатотисячною аудиторією і сказав цінні слова: «Тільки тоді, коли українці будуть допомагати одне одному, Україна буде процвітати». Подібну думку дві тисячі років тому виголосив Спаситель світу. Так, тільки в любові до Бога і до ближнього можна звести будівлю, яка ніколи не впаде. Впевнений, про це повинні постійно говорити всі християнські проводирі, починаючи з найвищих санів, і тоді в нас обов’язково все зміниться на краще. А також не можна відгороджуватись високими мурами від мирян, бо вони потребують спасіння. Варто зійти зі своїх високих тронів і вести відкриті розмови на теми віри і духовно-морального життя, якнайчастіше доносити широкому загалу повчальне спасенне слово. Це і є головна місія християнського служіння і вираження посвяти Богу. З живим словом, як зокрема це постійно робить Нік Вуйчич, іти до професорів, студентів, урядовців, підприємців, правоохоронців, лікарів, вчителів (о, якби з вищого прошарку суспільства більшість наверталася до Бога, яка б то була у нас держава!) і закликати їх будувати якнайкращі відносини між нами, українцями, щоби зміцнити Церкву і врятувати Україну.

Протоієрей Михайло МЕЛЬНИК, Івано-Франківська обл.

Вгору