05.11.2012

ІСУС ХРИСТОС – ВІДКУПИТЕЛЬ

Уявіть: блукаючи лісовими стежками, ви побачили зруйнований мурашник і захотіли його відновити. Звернулися до мурах: «Дуже прикро, що ваш будинок розрушений. Як би мені хотілося, щоб ви зрозуміли, що я не завдам вам шкоди, а навпаки, хочу допомогти». Звісно, такий діалог – абсурд. Це неможливо, адже мурахи не знають людської мови. А як було б добре, якби ви хоч на кілька хвилин змогли стати мурахою і розповісти собі подібним, що хочете подбати про них. Так вчинив Ісус Христос. З висоти небес Господь бачив нашу планету, що мчить у безмежному просторі,– прокляту, переможену і приречену на муки пекла. Він бачив вас і мене, згорблених під тягарем гріхів, зв’язаних беззаконнями. У Своїх небесних оселях Він прийняв рішення про наше визволення. Сонми ангелів схилилися в невимовному смиренні й благоговінні, коли Цар царів і Пан панів, здатний Словом творити світи, зійшов на Свою сяючу колісницю, залишив перлинні брами в глибині небес і темної ночі, коли зірки та ангели співали Йому хвалу, вийшов з колісниці над Юдеєю, скинув свої блискучі ризи і став людиною, щоб бути Посередником між нами і Богом. Ісус Христос так сказав про Cебе: «Я – Альфа і Омега, початок і кінець» (Об’явлення Івана Богослова 1:8). Він і тільки Він має владу і силу повернути людину Богові. Але якою ціною? Господь повинен був зійти на землю, принизитися, уподібнившись до людини, і покірно прийняти смерть. Він мав вступити в битву з гріхом і перемогти сатану – ворога людських душ. Божому Сину потрібно було викупити рабів з невільничого ринку гріха, розірвати пута і звільнити ув’язнених. Саме так все й відбулося. Він прийшов, щоб відкрити нам Всевишнього, Його любов до нас і бажання врятувати, вказати на милосердя і довготерпіння Бога, на Його благодать і стремління дати нам вічне життя. Більше того, Ісус Христос зодягнувся у тіло і кров, щоб померти на хресті. «Він був з’явився, щоб гріхи наші взяти» (Перше послання св. апостола Івана 3:5). Ціль приходу Божого Сина на землю полягає в тому, щоб віддати Своє життя в жертву за наші гріхи. Він прийшов, щоб у великих стражданнях померти замість нас. Ісус був погорджений і відкинутий людьми, пережив відділення від Бога-Отця та покарання за вчинені нами беззаконня. «Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був». Його кров була пролита для спокути наших гріхів. Так Він примирив Творця з Його творінням. Цю місію Ісус взяв на Себе добровільно. Той, Хто не знав гріха, «відкупив нас від прокляття Закону, ставши прокляттям за нас» (Послання св.Павла до галатів 3:13). На хресті Він був покинутий Богом через те, що на Ньому був гріх усього світу. Така міра покарання Святого Божого Сина перевищує наше розуміння. Адже Він Той, Хто не мав ніякої вини. Забравши усі гріхи на Себе, Господь відкрив нам доступ до небесного скарбу – вічності. Людина ніколи не довідається, як це здійснилось у глибинах мороку. Та я знаю одне: Господь розіп`яв на хресті й мій гріх. Ісус був прицвяхований там, де повинен був висіти я. Усі муки пекла, які призначалися мені, прийняв на Себе Христос. Тому, якщо я буду на небесах, то заслуга в цьому не моя, а лише Його. Всі пророцтва, жертви, символи і образи Старого Заповіту через явлення Божого Сина були виконані. Священикам уже немає потреби входити у Святеє святих. Жертва принесена. Тепер, коли основу відкуплення закладено, грішнику необхідно тільки повірити в Божого Сина і через цю віру отримати мир з Небесним Отцем. «Бо так Бог полюбив цей світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне».

  Біллі Грем, євангелист, доктор богослов’я

Вгору