02.04.2013

ДЕ ТВІЙ СКАРБ?

«Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробацтво нівечить і де підкопують злодії і викрадають. Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ані хробацтво не нівечить і де злодії не пробивають стін і не викрадають. Бо де твій скарб, там буде і твоє серце», – сказав Спаситель. 

Матерія, дух, простір, час і вічність – це основні реалії, яким належимо ми. З’явившись одного разу на сцені життя, на конкретній території, у конкретних родичів, ми внутрішньо відчуваємо себе як цілком окремі і свобідні індивідууми. А з плином часу нашого життя, з набутими знаннями і досвідом усвідомлюємо і визнаємо свою залежність від багатьох зовнішніх факторів, які загально називаємо законами природи. Ми взаємопов’язані з іншими живими організмами і з мертвою матерією так, що не можемо без них існувати на цій землі. Ми мусимо їсти, пити, спати і т. д. Отже, ми не свобідні.

Та є ще одна несвобода, від якої залежить найважливіший наш вибір – вічної участі, якої нікому не уникнути. Ми – власність Творця. А якщо навіть хтось цього не визнає, то все одно не зможе заперечити факт нашої внутрішньої залежності від двох найближчих у світі сил – добра і зла, які невідступно з нами виявляють себе і промовляють до нас через внутрішній закон у серці. Воно постійно реагує і визначає всі наші вчинки, слова і діла. Від злих застерігає, а добрі схвалює. Та чи слухаємося ми цього голосу і чи чисте наше серце? А звідки цей голос, від кого і яких сил він походить? Дуже важливо знати і ніколи не забувати, що між добром і злом немає та й не може бути ніякого компромісу, альтернативи, середини чи нейтрального становища. Спаситель сказав: «Хто не зі Мною, той проти Мене», «Не можете Богові служити й мамоні». Бог – абсолютне і вічне добро. Диявол, будучи створений добрим ангелом, через відкинення свого Творця став носієм зла. Так, це питання віри. Але сьогодні воно стало неймовірно гострим навіть для віруючих людей. Бо виглядає, що навіть християни в наш час втрачають правильне розуміння глибини смислу земного життя.Цей світ потопає у злі та гріхах. Апостол Павло говорить: «Їжа для живота, і живіт для їжі! Бог же одне і друге знищить». А ми, знаючи це, бо віруємо у вічне життя на новій землі під новим небом, чи не всі сили душі і тіла віддаємо, щоб на цій землі – долині зла, сліз і плачу – здобути щастя. І заради цього часто нехтуємо 

Божими та й моральними чеснотами. А це засвідчує нашу залежність, служіння і рабство нашим порокам, а отже, дияволу. Чи усвідомлюємо свій жахливий згубний стан? Тож у здобуванні земних скарбів немає нічого правильного, доброго і мудрого, бо, згідно зі словами великого вчителя народів апостола Павла, Бог знищить усе. А найважливіше і найдорожче те, що ніколи не минає. Ми покликані для щасливого вічного життя. Заради цього треба всіма силами духа, душі і тіла змагати, щоб осягнути цей найдорожчий небесний скарб. Час Великого посту, коли ми ще не обтяжені надмірною працею на землі, присвятімо якнайбільше часу роздумам про вічне, читанню духовної літератури, молитві й посту. І коли зуміємо серцем притулитися до Бога, то й оволодіємо вічним скарбом. 

 Михайло МЕЛЬНИК, Івано-Франківська обл.

Вгору