02.08.2013

«БЕЗ МЕНЕ НІЧОГО НЕ МОЖЕТЕ РОБИТИ»

 

Дорогі брати і сестри!

Все на світі, крім зла і гріха, походить від Бога. Це – аксіома. Та зло і гріх не вічні. Вічний тільки Бог. З Його святої волі ми і є на цій землі, долині сліз і плачу, і покликані до щасливої вічності. Бо ми – образ і подоба Самого Творця, і Він нас любить безмежною любов’ю.

З Божої ласки вже 22-ий рік ми, українці, маємо свою вільну, самостійну і незалежну державу. Та, на превеликий жаль, за весь цей час ми так і не побороли свої внутрішні протистояння, розколи, зради, міжусобиці.
Наразі маємо чи не найбільше в Європі безробітних, низькооплачуваних і з мізерною пенсією громадян, які заледве, як кажуть, в’яжуть кінці з кінцями. А через це зростає кількість розлучень і дітей-сиріт, покинутих своїми батьками напризволяще. Маємо перше місце з підліткового алкоголізму, яке успішно наздоганяють і дорослі, і з работоргівлі, яка сьогодні дуже культурно називається трудовою жіночою еміграцією. І по корупції ми в числі перших. А стрімкий ріст числа вражених СНІДом та іншими інфекційними хворобами! Розпуста, аборти, моральна нечистота свідчать про нашу велику духовну кризу. Так, власне, духовна криза і є коренем всіх криз.

Яким же чином нам побудувати високорозвинуту державу щасливих людей? Адже у нас все для цього є: і потенціал, і ресурси. Та думаю, що діяти потрібно разом, однією дружньою командою, відклавши все особисте, другорядне і будь-що інше на потім. Якщо не будемо щиро і жертовно підтримувати один одного – пропадемо разом. Не варто чекати, що все саме собою враз направиться на краще, бо навіть вищі сили не сприяють тим, хто сам собі не допомагає.

Нам потрібні добрі й мудрі наставники. В сім’ї – це батьки, в садочку – вихователі, в школі – вчителі, у вишах – викладачі, в суспільному житті – лідери партій, депутати, представники влади, журналісти тощо. Всі вони формують наші сприйняття, переконання, певну громадську позицію. Тому потрібно, щоб українці не лише чули правильні заклики, а й бачили позитивні приклади тих, хто йде попереду і веде за собою народ. Тоді кожен з нас усвідомив би, що Україна починається саме з нього, і в усьому наслідував би наших лідерів.

 

Та воістину наймудріше твердження таке: Україну може врятувати тільки Господь через Свою Церкву. «Без Мене нічого не можете робити», – сказав Христос (Євангелія від св. Івана 15:5). Тож добитись успіхів і позитивних результатів можна тільки з Ним, з Його благословенням, проводом і поміччю. До біблійних порад і настанов мали б прислухатися та строго їх дотримуватись і влада, й різні інстанції, і кожна людина зокрема. Спостерігаючи за тим, яку роль відіграє церква в суспільному житті Польщі чи Грузії, ми не сприймаємо це фантазією або ілюзією, адже там церква – потужна і впливова сила.

Євреям, Своєму вибраному народові, Творець дав десять заповідей – як оберіг від будь-якого зла і гарантію повноти добра, миру, радості й щастя. Це – основний закон, який закликає до любові та регулює відносини юдеїв з Господом і між собою. Часто через відступи від Бога євреїв гнали, переслідували, вбивали, завойовували і брали в полон. А насамкінець зруйнували дотла їхні міста і села, змусивши їх розсіятися по всій землі. Та від асиміляції і повного зникнення цей маленький за чисельністю народ уберігся завдяки своїй вірі і поверненню до Божих заповідей. Саме так сини Ізраїлю не тільки зберегли свою автентичність, не просто вижили, а займають високі пости в багатьох розвинутих державах світу, завжди були і є заможними людьми, відомими вченими, митцями. Ось звідки кожна людина і кожен народ може взяти для себе науку – як і на чому будувати істинне добро та щастя. Лише виконання Божих настанов будує, єднає і спасає кожного і всіх.

Але хто і якою силою зміг би згуртувати нас заради високої мети – добробуту народу? Є така сила! Вона найбільша в світі. Це – сила Божої любові. Небесна любов вища за всі земні поділи. Все, що ділить людей, має бути на другому місці, а любов – на першому, бо тільки вона єднає. «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою», – навчав Господь Своїх послідовників.

Знаючи, яка небезпека загрожує Київській Русі, автор «Повісті временних літ» закликав: «Якщо будете жити в любові між собою, і Бог буде з вами, і відгорне від вас ворогів ваших, і будете мирно жити. Та коли в ненависті будете жити, в сварках і міжусобицях, то самі загинете, і землю батьків і дідів своїх погубите, яку здобули трудом великим». І якби цей заклик постійно, з роду в рід, з віку у вік жив у наших серцях, то не була б такою трагічною наша історія. Часто з благоговінням і щирим захопленням читаємо про великих патріотів України, які віддали своє життя за її волю. Але ж, на жаль, і вони не завжди були між собою одностайними. Роздори між українцями відгукувалися болем і в душі нашого поета Тараса Шевченка. Він просив: «Обніміте ж, брати мої, найменшого брата», і страждав від того, що «гірше ляха свої діти її [Україну] розпинають».

Видатний український церковний, культурний та громадський діяч, митрополит Андрей Шептицький наприкінці свого життя з гірким розчаруванням говорив, що найбільший ворог українця – українець.
Так. У нас залишився останній шанс – це спасенна дорога любові. Вона неймовірно важка, але під проводом і за допомогою сили Божої любові – легка, надійна і переможна. Спаситель дав нам заповідь любові: до Бога, до ближніх і до ворогів. Для істинних християн ворогів немає і не може бути. А українець для українця – це найближчий по крові і духу брат і сестра. Тож любімо Україну в кожному українцеві. Підтримуймо одне одного, допомагаймо, співчуваймо, страждаймо, і це спасе нас, наших дітей та внуків – майбутнє нашої держави. Поможи нам у цьому, Боже!

 Протоієрей Михайло МЕЛЬНИК, Івано-Франківська обл.

Вгору