04.03.2014

«ХТО ЧИНИТЬ ПЕРЕЛЮБ, НЕ МАЄ ТОЙ РОЗУМУ, ВІН ЗНИЩУЄ ДУШУ СВОЮ»

Історично так склалося, що тих, хто переходить на бік ворога, тобто зрадників, карають смертю. Таке віроломство суспільством засуджується. А от до подружньої зради відношення легковажне, несерйозне. Можливо, саме тому в наш час сексуальні стосунки поза шлюбом набули широкого розмаху. Але у Біблії до порушників вірності ставлення однозначне. Старий Заповіт забороняє перелюб, передбачаючи за нього жорстоке покарання – смерть. За Новим Заповітом факт адюльтеру одруженого чоловіка або заміжньої жінки – єдина причина, з якої можливе розлучення. Більше того, Ісус Христос піднімає стандарти моральності в сімейному житті на ще вищий рівень: «Я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку з пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм».

Божа заповідь «Не чини перелюбу» йде одразу за «Не вбивай». Це не випадково. Думаю, що фізичне вбивство і подружня зрада майже рівнозначні за своєю руйнівною силою. Адже хто чинить розпусту, той грішить проти власного тіла, проти любові, проти близької людини. Ті половинки , які пережили зраду чоловіка або дружини, разом з відкинутістю та приниженням відчувають такий страшенний розпач, порівняти який можна хіба що зі смертю. І ця рана не загоюється практично ніколи. Не може ж той, у кого, скажімо, під час війни відірвало ногу, забути, що в нього немає ноги. А тут людину буквально розпиляли навпіл, забрали частину її фізичного тіла! Адже чоловік і дружина – це одна плоть.

couples-crisis

 

З тим, хто вчиняє подібне, також стаються глибокі незворотні зміни. Не може цей страшний гріх залишити людину колишньою. Вона втрачає в собі щось важливе, вражається частина єства, що була здатна на справжні, правильні почуття. «Хто чинить перелюб, не має той розуму, він знищує душу свою». Зрадник шлюбу намагається виправдати свою поведінку, починає брехати і лицемірити. В результаті порочного зв’язку з’являються спотворені бажання, переважають хибні цінності. Перекошені дороги перелюбця призводять до викривленого життя, перевернутого розуму, порожнечі в серці.

Наслідок розпусти в подружжі – розлучення. Воно стає трагедією не лише для зрадженого члена сім`ї, але й для дітей. Тому збереження родини є важливим кроком, який роблять спільно батько і мати. В такій ситуації ними рухає відповідальність за тих, кому вони дали життя. Надалі їх може поєднувати подвиг покаяння з одного боку і подвиг прощення – з другого. Гріх перелюбства, як і будь-якого іншого беззаконня, крім хули на Святого Духа, може бути прощеним. Проте яким би щирим не було каяття, воно не виключає наслідків гріховної поведінки. Тисячі пар, переживши у своєму житті перелюб, засвідчують, що на серці у них залишилися шрами, які не зникають і через роки. В їхніх сім’ях немає тієї легкості, радості, щастя, які могли би бути. Гіркий присмак зради час від часу нагадує про себе щемливим болем.

Однак Господь Ісус Христос всім скривдженим, знехтуваним та відкинутим подарував надію. «Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено!» На підставі цього слова вірю, що Його порятунок, милість, ласка проявляються і у зціленні наших душ. Богу все можливо і Він бажає загоїти рани, розгладити рубці, оновити почуття і вос­кресити кохання.

  В’ячеслав БОЙНЕЦЬКИЙ, м.Салем, США

Вгору