03.03.2014

ПАТРІОТИ НЕБЕСНОЇ ВІТЧИЗНИ

Людині властиво піддаватись надмірним почуттям і впадати в крайнощі. В цьому сенсі не є винятком і наше ставлення до небесного та земного. Переважна більшість людей, на жаль, живе лише заради земних цінностей. Хтось має гіпертрофоване прагнення влади, інші – грошей, дехто – слави. Такі індивідууми не можуть відірватись від тимчасового, тлінного і подумати про вічне, духовне. З іншого боку – люди, про яких кажуть «не від світу цього». Вони супердуховні, їм нічого не потрібно на землі, оточуюча дійсність їх абсолютно не цікавить. Як кажуть, істина завжди посередині. Бог хоче, щоб ми, живучи на землі, дбали про віч­не, але й не стояли осторонь, не були байдужими до того, що стається довкола нас.

Україна зараз переживає надзвичайні, навіть трагічні, часи. Це болісно торкається чи не кожного громадянина нашої держави. На фоні цього в серцях прокидаються почуття відповідальності за Віт­чизну. Звідусіль лунають високі слова: Україна, патріоти, герої, нація.

Nueva_Jerusalem

 

Патріотизм – це любов до батьківщини, прагнення своїми діями служити її інтере­сам. Спорідненим за значенням є слово націоналізм ­– вір­ність своїй нації, політична незалежність і праця на благо власного народу. Саме такі якості в останні місяці проявляють наші співвітчизники.

Як же кожному з нас визначити своє місце в такому мінливому, часто неоднозначному перебігові подій? Я вірю, що відповідь на це запитання, як і на всі інші, що стосуються сім’ї, церкви чи суспільства загалом, можна знайти в Святому Писанні. Адже віра в Бога, проповідь Благої звістки (Євангелія), християнство в цілому не є відокремленими від соціальних, економічних чи політичних процесів у державі. Навпаки, християни покликані впроваджувати біблійні цінності у всі сфери людської діяльності.

Створивши людину, Бог повелів: «Плодіться, розмножуйтеся і наповнюйте землю». Тобто Творець хоче, щоб народу більшало, зростала його чисельність, освоювались нові території. Навіщо Йому це? Щоб Боже царство поширювалось до краю землі. Адже вона належить Господу. Тому життя кожної людини повинно бути підпорядковане Божим цілям, Його баченню і намірам. Про це чітко написано в Біблії: «І ввесь людський рід Він з одного створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призначив окреслені доби й границі замешкання їх, щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не знайдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас».

Отже, Бог дає націям і народностям земельні наділи для того, щоб їх обжити і там шукати Його. Молитись, прославляти, благоговіти перед Вседержителем, виконувати Його волю, впроваджувати у своє життя християнські принципи – таке істинне призначення тих, хто створений за образом і подобою Бога. Натомість люди будують чергові вавилонські вежі, ведуть чвари між собою, прагнуть володарювати над іншими, всі сили вкладають у матеріальні здобутки і служіння ідолам. Слідування таким викривленим цінностям призводить лише до поширення беззаконня і зубожіння суспільства.

В культурі єврейського народу земля батька, предків вважалася великим надбанням. На цьому тлі стають зрозумілими запекла боротьба ізраїльтян, численні війни, про які читаємо у Старому Заповіті. Наприклад, хоробрі лицарі царя Давида, потомка Аврама і «мужа по серцю Божому», стояли за свою землю на смерть. Першого єврея Аврама Бог вибрав і оселив у певній місцевості, щоб він став родоначальником благочестивої нації – відданих Всевишньому людей – та щоб через них благословити інші народи, принести туди відкриття про Владику всесвіту, поширити Його Слово і Царство. Відповідну мету підтверджує і життя святого апостола Павла, юдея і громадянина Риму. На той час власник такого громадянства мав неабиякі можливості. Але він, користуючись своїм високим статусом, проповідував римлянам звістку про спасіння.

Тож і українцям Бог дав свій край не для того, щоб ми будували тут царство України. Майбутнє землі визначено. Вона згорить. Згорить разом з усім: маєтками, кордонами, законами, царями, із золотими та діамантовими скарбами. Бог дає нам почуття патріотизму, власної гідності, усвідомлення значимості Вітчизни, нашої культури, мови для того, щоб ми шукали Бога, аж доки не знайдемо, будували на рідній землі Боже Царство та поширювали його на сусідні території. До того ж мали розуміння і завжди пам’ятали, що істинна прописка кожної людини – у вічності. Цьому навчає нас і апостол Павло: «Життя ж наше на небесах, звідки ждемо й Спасителя, Господа Ісу­са Христа»

 Олег САВЧАК, м.Тернопіль

 

Вгору