02.06.2014

ДЕ БУВ БОГ?

Чому в світі так багато зла?! Чи буде покарання за провини? Де знайти справедливість?

Такі та подібні запитання турбують наші душі. Нам часто навіть здається, що Бог не реагує на людську жорстокість, лютість, кривду і не зупиняє лиха.

Що ж таке добро і що зло? Відносно чого ми оцінюємо сутність того, що стається? Які критерії застосовуємо? Адже те, що є злом в очах однієї людини, може бути доб­ром в очах іншої. Фактів такої полярності сила-силенна. Та ще й гуманісти з лозунгом «Свобода, права, рівність» закликають до терпимості і толерантності.

Цього року в музичному конкурсі «Євробачення-2014» перемогу здобув бородатий трансвестит. Подія викликала шквал коментарів з кардинально протилежними точками зору. «Сором, ганьба, повна деградація!» – не стримували емоцій обурені послідовники християнської моралі. «Ми непереможні, клас!» – раділи спільники чи то співачки, чи то співака.

Таке ж неоднозначне відношення суспільства, наприклад, до абортів. Багато хто категорично виступає проти насильницького переривання вагітності. Та, на жаль, ця кривава операція має немало й прибічників. Ратуючи за права жінок, вони забувають про право на життя немовлят, яких матері вбивають, не задумуючись. Хто зі сторін в даній ситуації чинить зло, а хто добро?

500nor4

 

Кермуючи автомобілем, я не раз ловив себе на думці, що залежно від того, в якому статусі перебуваю, по-різному реагую на ту саму ситуацію. Коли, наприклад, мене хтось «підсікає», виїжджаючи переді мною, я незадоволений і сердитий, бо мене не пропустили. А коли я сам «підрізав» іншого і чую, як мені гнівно сигналять, то думаю: який нер­вовий водій за кермом тієї автівки! Або, переходячи дорогу, я демонстративно вказую на «зебру» водієві, який не збирається зупинятися. Але в іншій подібній ситуації, вже перебуваючи за кермом, нарікаю на рішучих пішоходів: «Чого лізти під колеса? Їм же легше зачекати, ніж мені загальмувати!» То де правда? Добре, що правила дорожнього руху переважно можуть нас розсудити. Так і в інших сферах життя існують однакові для всіх певні закони. Але біда в тому, що ми створюємо власні приписи, коригуючи їх виключно для своїх потреб. Те, що мені вигідно, і є добрим та правильним – негласний принцип людської поведінки.

Та й що ми робимо з тим хорошим, що маємо або отримуємо? Чи розпоряджаємося ним мудро? Пригадую історію двох хлопців, з якими познайомився років п’ятнадцять тому. Тоді вони приїхали з Одеси в Новодністровськ і були хворими на СНІД наркоманами, що вкрай потребували допомоги, але не знали, де її знайти. Ніби випадково потрапили до церкви на служіння. Всі віруючі палко молились за звільнення тих нещасних молодих чоловіків від наркотичної залежності і за зцілення від смертельної хвороби. Бог явив свою милість, і в житті хлопців сталося диво – обстеження і аналізи підтвердили їхнє повне одужання. Та на такий щедрий дарунок вони зреагували по-різному. Один зрадів можливості почати нове життя з Богом. А інший був щасливий, «бо знову зможе спати з дівчатами»... Як склалося їхнє життя в подальшому? Першого я через деякий час випадково зустрів в Одесі на ринку і дізнався, що він служитель в церкві, допомагає таким бідолахам, яким колись був сам. А другого побачив, коли проводив Богослужіння в Сокирянській виправній колонії. Він вчинив злочин і надовго потрапив за грати.

Кожна людина хоче бути здоровою, багатою, жити комфортно, довго та залишатись молодою. Але ми, люди, часто егоїстичні, оточені такими самими людьми, котрі хочуть того ж. Тому сильніші досягають особистого блага, нехтуючи бажаннями слабших, можливо, навіть за їх рахунок. Але звинувачуємо у всьому... Бога, адже «це Він нічого не робить зі злом». А що Йому робити? Знищити зло? Але як? Дуже просто: знищивши тих, хто його продукує. Звісно, маються на увазі Гітлер, Сталін, тобто ті, хто в глобальних масштабах творять беззаконня. А як же зло вбивств, абортів, розлучень, крадіжок, пияцтва, непрощення, осуду? Біблія каже, що розплата за гріх – смерть! За один гріх, будь-який. Такий наш Бог. Отже, щоб покарати і припинити зло, Йому потрібно знищити нас усіх. Та ні! Ми не маємо на увазі себе, не те зло, що виходить з нашого серця…
Бог створив світ досконалим, подарував людям життя без горя і сліз. Та Адам, послухавши сатану, зрадив Небесного Батька, і зло оселилося в його душі. А відтак і в кожному новонародженому. Господь уже декілька разів судив Своє занапащене гріхом творіння: потопом Він знищив людство за часів Ноя, вогнем – Содом і Гоморру за часів Авраама. Однак за короткий час зло знову множилося, бо його корінь не зовні, а в серці людини.
Нещодавно я був у Кракові на християнській конференції і мав можливість побувати в музеї нацистського концтабору Аушвіц (біля міста Освенцім). Масштаби людського звірства, жорстокості, оскаженілої люті вразили мене до глибини душі. Ніколи нічого подібного я не бачив. Фашисти створили нещадний конвеєр смерті: там було страчено понад мільйон невинних людей. Газові камери, шибениці, крематорії – все це німі свідки того режиму. То де ж справедливість? Екскурсовод розповіла, що відразу після війни один з комендантів Аушвіца був страчений на центральній площі концтабору. Можливо, це Божа кара?

Милостивий Бог дивиться на людей з позиції вічності, тому бажає нашого спасіння. Він пропонує очистити душі від зла, повіривши в Господа Ісуса Христа як єдину істину і абсолютне добро. Справедливий Бог закликає нас випробовувати свої серця згідно Біблії, головного Закону, за яким Він приведе на суд для звіту перед Ним кожну людину. Щоб ми не були покараними, Спаситель хоче допомогти нам уже зараз перемагати гріх. Тож за справу! Почавши з себе, ми будемо сприяти зменшенню вселенського зла.

 Олег САВЧАК, м.Тернопіль 

Вгору