02.12.2014

НАПЕРЕДОДНІ РІЗДВА

«Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже… Вам необхідно народитись згори», – так навчав Господь Никодима, котрий хотів дізнатись, яким чином йому можна спастися. Як бачимо, згідно з наукою Христовою, спасіння неможливе без народження згори. Саме в той момент Бог оживляє дух людини Своїм Духом. Заради цього Ісус Христос і прийшов на землю, щоб кожен з нас міг народитися від Божого Духу, стати дитиною Небесного Отця і після смерті успадкувати рай. У цьому полягає смисл людського життя. Ми покликані до щасливого вічного перебування в Божому Царстві, двері якого відчиняються уже на землі в день нашого духовного народження. Подальше навернення людини до Бога утверджується через хрещення у воді та отримання дарів Святого Духа. Тож значимість Різдва Христового, яке відкрило доступ усім людям до спасіння, переоцінити неможливо.

Iisys

 

Та визнаймо, що сьогодні у святкуванні цієї найвагомішої для людства події в нас на першому місці – зовнішнє: традиції, обряди, звичаї. Чи не так? Уже заздалегідь у телевізійних програмах, радіопередачах, газетах і журналах на високому професійному рівні нам повідом­ляють про особливості певних регіонів (міст, сіл) у їхніх колядуваннях, вертепах та інших дійствах. А що вже говорити про святкові столи? Хіба це не тема номер один? Залучаючи до розмови відомих артистів, спортсменів, політиків, бізнесменів, журналісти зацікавлюють нас тонкощами приготування вишуканих страв, зокрема для Святої вечері, та й усіх різдвяних свят. Все це нагадує святкування дня народження без самого іменинника. На час новорічних (іноді їх ще називають різдвяними) канікул ЗМІ рекламують різноманітні відпочинкові тури, концерти, заохочують вигідними умовами і обіцяють неабияку користь для тіла та душі. Проте який там може бути пожиток для душі? Адже мова не йде про відвідування богослужінь, причастя, сповідь або виховання в собі чис­того сумління.

А ще у такі святкові дні звучать сердечні вітання одне одного, щирі побажання всіляких благ. Немало з нас на різдвяні богослужіння прийдуть і в храми. Але чи будемо думати там про Господа і просити за своє спасіння? Чи молитимемось за Україну, яка посідає 144-е місце у світі за рівнем корупції, в якій постійно зростає число безробітних, кількість ВІЛ-інфікованих, наркоманів, залежних від алкоголю (навіть дітей), де відбувається невпинне падіння моральності і нехтування християнськими принципами? Тож для тих, хто відчуває відповідальність за майбутнє нації, кому не байдужа доля нашого народу, ці зимові місяці, коли понад дві тисячі років тому народився Спаситель, є особливо сприятливим часом молитись перед Богом. А також роздумувати про життя за Божими заповідями, про християнське виховання дітей, про приготування до вічності, про пек­ло і рай.

Новонародженого Ісу­са люди не привітали і не вшанували. Навіть вчені-богослови, священики, левити, книжники і фарисеї не прийняли Його. Тільки троє муд­реців зі Сходу (не юдеїв) і кілька прос­тих пастухів виявили Божому Синові честь. Бо повірили… А якби сьогодні, не маючи де зупинитись, до нас завітав Христос в образі скромного вбогого незнайомця, то хто з нас впустив би Його у свій дім?

Від вифлеємських ясел, з голгофського хреста, з пустого гробу, усією Своєю спасенною наукою Господь закликає всіх переродитися в нову людину, щоб стати причетним до істинного щастя і радості та отримати помешкання в Божому Царстві.

 Протоієрей Михайло МЕЛЬНИК, Івано-Франківська обл. 

 

 

Вгору