02.01.2015

МІСЦЯ Є

МІСЦЯ Є

Якось давно, ще живучи в Радянському Союзі, я почув розповідь про те, як молоді люди прийшли в гості до своїх друзів привітати їх з народженням сина. Сім’я мешкала в маленькій квартирі багатоповерхового будинку. Оскільки це було взимку і речей було багато, в передпокої місця для одягу всім не вистачило. Хтось першим поклав своє пальто поруч зі сплячим малюком, якого батьки положили на диван. Наступний зробив те ж саме. Гостей прибувало, і поступово на дивані виросла гора верхнього одягу. Всі поспішали в сусідню кімнату до святкового столу відзначати родини немовляти.

Застілля, музика, веселощі... Аж потім хтось запропонував поглянути на новонародженого. Коли батьки пішли до тієї кімнати, де спав малюк, то жахнулися: на дивані височіла гора одягу, із-за якої дитинки не було видно... Байдужість і неуважність до того, заради кого насправді зібрались ті люди за святковим столом, ледь не призвела до непоправної трагедії.

А ви стикались із ситуацією, коли нехтують іменинником? От гості приходять в дім, роздягаються і, навіть не звертаючи уваги на того, кого прийшли привітати, сідають за стіл. Смакують різноманітними, з любов’ю і турботою приготовленими для них стравами, сміються, жартують, розповідають цікаві історії і при цьому – ні слова про іменинника. Наприкінці з насолодою уминають торт і йдуть додому. Дивне свято на честь Дня народження, чи не так?

На жаль, змальована картина дуже нагадує святкування найпрекраснішої події в історії людства – Різдва. Хоча цей день вже й асоціюється у свідомості багатьох з народженням Божого Сина, проте місця Йому за святковими столами люди все ще не дають. Відчуття благоговіння, вдячності, смирення перед Вседержителем замінили суєтною обрядовістю та релігійністю. Нехтуючи Ним Самим, ми зневажаємо і Його народження. А втілення ж Господа Ісуса Христа є центральним фактом християнства. Він зійшов з небес, народився в людській подобі не для того, щоб прикрасити наші дні в грудні чи січні, а щоб перебувати серед нас і віддати своє життя в жертву за гріхи кожного, примирити людей з Небесним Отцем і подарувати нам вічність. Це смисл Різдва, його серце. Так, за останнє десятиліття свято стало яскравішим, урочистішим, більш радісним та видовищним. Але душі переважної більшості людей щільно закриті: в них не проникає жоден промінчик Божого світла.

У Біблії розповідається, як Марія з Йосипом, виконуючи наказ царя, прийшли до Вифлеєму на перепис населення. Саме тоді Марії настав час народжувати. Через велике скупчення народу місця у готелі їм не знайшлося. Думаю, його власник не був проти того, щоб прийняти їх, але, будучи надто заклопотаним, не допоміг. Подібна суєтність характерна сьогодні мільйонам людей, котрі, як і господар готелю у Вифлеємі, не заперечують Бога, не ведуть себе зухвало по відношенню до Нього, проте й не знаходять Йому місця. Їхні думки і серця зайняті іншими інтересами, захопленнями, бажаннями. Тому так і стається, що Сам Іменинник залишається поза увагою.

Щоб Божий Син посів почесне місце на святкуванні Свого народження, потрібно запросити Його у свій дім. Він обов’язково прийде. Прийде як Спаситель, з безцінним дарунком – вічністю на небесах. Лише тоді можна пізнати істинну суть Різдва та відчути справжню радість.

 В’ячеслав БОЙНЕЦЬКИЙ, США

Вгору