28.10.2016

БЛАГОДАТЬ. ЯК НАДОВГО?

БЛАГОДАТЬ. ЯК НАДОВГО?

У світі поширена думка, що прос­то так нічого не дається, за все треба платити. Та, на щастя, ця загальноприйнята теза зовсім не стосується Бога. Адже Його благодать на спасіння посилається нам не за добрі справи чи якісь інші наші заслуги, а через превелику любов Творця до людей. І щоб отримати рятівну Господню милість, варто лише повірити. Повірити у найвизначнішу подію усіх часів і народів – хресну жертву Божого Сина. «Бо спасенні ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився» (Послання до Ефесян 2:8-9). Тож при бажанні кожен може одержати чудесний дарунок – непоборну силу, в якій Бог являє Себе для нашого порятунку. А наповнившись нею, ми перемагаємо гріх і досягаємо єднання з Творцем. Озброєні надійною бронею від ворожих стріл, якими сатана намагається влучити в серце, аби збити з істинної путі, проходимо свій земний шлях під Божим покровом, з Його всеблагою поміччю. Отже, нам дуже пощастило. Бо живемо у надзвичайний час – час, коли на всіх людей, що є на землі, з небес виливається благодать.

Хоч Бог і проявляв Свою милість завжди, протягом усього існування людства, та коли люди заходили занадто далеко в своїх гріхах і беззаконнях, Йому доводилось їх карати, щоб зупинити зло. (Оскільки Відкупитель ще не прийшов). То були часи Божих судів. І тривали вони аж до приходу Месії на землю. Через Голгофу Ісус Христос відкрив дорогу для милосердя, яке Небесний Батько відтоді поставив вище за суд. З тих пір триває ера благодаті.

Мимоволі виникає запитання: цей благодатний період назавжди чи на якийсь певний відрізок часу? Святе Писання каже, що гряде година, коли всім нам доведеться стати перед небесним престолом і дати звіт про земне життя. Коли саме це станеться – ніхто не знає, крім Господа. Але кожен смертний може побачити довкола себе ознаки наближення кінця світу, про які йдеться в Біблії. Це й пожежі війн по всій планеті, і голод, мор, і землетруси. А ще – фальшиві пророки, що спокушають християн, прикриваючись іменем Господнім. Також охолодження любові серед людей та ненависть одне до одного. І голов­не – поширення Благої Звістки серед усіх народів світу. Насамперед тих, котрі у Святому Письмі названі «поганами». Адже вибраним Божим народом є Ізраїль, йому від початку належать «... синівство, і слава, і заповіти, і законодавство, і Богослужба, і обітниці, що їхні й отці, і від них же тілом Христос...» (Послання до Римлян 9:4-6). Та Небесний Отець віддав Свого єдиного Сина на покуту за гріхи усього світу. Милостивий Бог бажає, щоб кожен сущий на землі, покаявшись у своїх гріхах, провів земне життя з Господом і мав шанс спастися у вічності. Тож Він зробив серця ізраїльтян черст­вими, і вони не повірили в ­Ісуса, не прийняли Його жертви і ще дотепер чекають приходу месії. А тим часом завдяки проповіді Євангелія через церкву і Святого Духа спасіння поширюється серед поган, тобто всіх інших націй. І все більше людей відкривають серця для Господа, каються, відмовляються від спокус сучасного світу, бо прагнуть бути з Ним і на землі, й на небесах. Але жорстокість стосовно Ізраїля буде діяти до певної пори, аж поки в когорту спасенних, «не ввійде повне число поган» (Послання до Римлян 11:25). Тоді час благодаті для нас закінчиться.

Тож зволікати небезпечно! Єдино правильне і мудре рішення – використати відведений нам час для спасіння, щоби покаятись, повірити у Слово Боже, навернутися до Небесного Отця і насолоджуватись Його прощенням, милістю та любов’ю.

Віктор ФРАНЧУК, м.Новодністровськ

Вгору