02.11.2015

СПАСЕННА ДОРОГА ЛЮБОВІ

СПАСЕННА ДОРОГА ЛЮБОВІ

Протоієрей Михайло МЕЛЬНИК, с.Старі Кривотули, Івано-Франківська область

Все на світі, крім гріха, походить від Бога. Це аксіома. З Його святої волі і ми є на цій багатостраждальній землі – долині сліз і плачу. Втішає тільки те, що покликані ми до щасливої вічності, і це, зрештою, найважливіше за все на світі й за сам світ. Покликані безмежною любов’ю Творця. Шкода лиш, що цю величну, життєдайну любов зневажаємо, зраджуємо своїми гріхами. Нищівна гординя відкинула нас від Бога і топить у пекельному вогні сатанинських нечистот. Ось тому сьогодні чи не все людство, не усвідомлюючи катастрофічності свого становища, як колись пасажири потопаючого «Титаніка», стрімко наближається до погибелі. Стремління одних людей вершити долі інших призводять до розколів, ворожнечі, протистоянь. Через це то тут, то там по всій земній кулі спалахують криваві вогнища збройних конфліктів.

Можливо, саме тому біда прийшла і в наш дім. Тисячі родин втратили своїх рідних, залишилися без житла, роботи, засобів для існування. Українців позбавлено впевненості в завтрашньому дні. Водночас війна, в яку нас так несподівано втягнуто, допомогла нам усвідомити, що перед силою зла поодинці ми безпорадні. Прийшло розуміння, що задля спільного порятунку потрібно діяти разом. Це якоюсь мірою згуртувало націю. Багато громадян самовіддано стали на захист Вітчизни.

Але чи об’єдналися ми у спільній молитві до Бога? Чи згадали заповіді Божі? Чи припинили лицемірити, обманювати, заздрити, красти?! Саме у важкий час випробувань нам варто щиро покаятися у своїх гріхах, просити Вседержителя очистити наші душі від зла і наповнити їх любов’ю одне до одного.

За останні десять років у нас відбулося уже дві революції, від яких очікували змін на краще. Проте сподіваного результату так і не отримали. Може, причина в тому, що не йдемо дорогою духов­ного відродження. Не навернулися до Бога, Який є мірою справедливості та водночас джерелом безумовної любові. Не любимо, як заповідає Бог, забуваємо, а чи не знаємо, що тільки любов є вічною. а з часів Ісуса Христа – спасенною євангелізацією світу. Апостол Павло в Посланні до коринтян з шанобливим захопленням пише про любов натхненну оду: «Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає!» Її основою є здатність прощати, уміння жити за головним біблійним правилом – чинити те, чого бажаємо від інших.

Сила Божої любові – найбільша у світі. Тільки вона може збудувати, об’єднати, врятувати. Її міць поборює зло та сіє чесність, справедливість, добро, жертовність і милосердя, наділяє спроможністю змінити спосіб життя і йти за Христом. Іти дорогою миру, злагоди, правди. Боже Слово вчить любити Бога, ближніх і навіть ворогів. Українець же для українця не ворог, а найближчий брат. Підтримати, допомогти, захистити одне одного – це природний поклик душі, з яким ми приходимо в цей світ. Тож варто до нього прислухатись. Дотримуючись заповідей любові, ми вимостимо собі спасенну дорогу. З Божою допомогою вона легка, надійна і переможна.

Вгору