02.06.2017

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, ЦЕРКВО!

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, ЦЕРКВО!

Тридцятого року нашої ери, на п’ятдесятий день від воскресіння Ісуса Христа, в Єрусалимі відбулася надзвичайна подія: на землю зійшов Святий Дух. Зійшов на апостолів та на всіх людей (120 чоловік), які саме зібралися на молитву. Отримавши Його силу, вони почали проповідувати спасенну науку Божого Сина різними мовами. Це стало початком історії Христової Церкви на землі. Господь створив її, щоб вона силою і діянням Святого Духа довершила місію спасіння людства. З грецької мови слово «церк­ва» перекладається як «зіб­рання». Народжена згори, за промислом Отця, відкупительною жертвою Сина і співдіяльною участю Святого Духа, вона на землі є «стовпом і утвердженням істини».

Три століття, не маючи чітких організаційних структур, переживаючи і терплячи жорстокі гоніння, Церква гідно і успішно сповнювала своє служіння Богові і людям. Тисячі і тисячі мучеників – це найбільш промовисте свідчення справжніх поклонників, яких, за словами Христа, власне, прагнув Отець. Усі вони були справді духовними людьми, тобто діяли в силі Духа Святого. Ось як мудро сказав про це відомий філософ Володимир Соловйов: «У перших християн не було ні храмів, ні вівтарів, ні уставів, але їхня любов до розп’ятого Бога була їхнім непорушним храмом, нетлінним вівтарем і незмінним уставом».

Сьогодні Вселенська Церква налічує понад два мільярди християн, які належать до різних конфесій та деномінацій. Усі вони святкують День П’ятидесятниці (Святої Трійці). Як і кожне християнське свято, цей день – не лише вшанування Господа та визначної біб­лійної події, але й, що найважливіше, – нагадування людям про необхідність навернення до Бога, спонукання досягати святості. Цей спасенний стан здобувається у постійному протистоянні гріху в собі, коренем якого є пристрасті і пороки. Щоб побороти їх, Небесний ­Отець кожному із нас дає Свої безцінні дари: страх Божий, міць, премудрість тощо. Гос­подь ні для кого не жаліє Своєї сили і не відмовляє в милості, бо знає, що самотужки ми не можемо впоратися з навалою зла, що губить душу. Допомагати рятувати її – головне завдання Церкви, яка з великою любов’ю кличе до себе всіх людей.

Адже Церква є тілом Ісуса Христа. Як у людському тілі, так і в Церкві є різні члени, але всі вони однаково важливі та необхідні, незалежно від їхніх функцій, бо ж усі діють заради однієї спільної мети. Господь Сам вибирає і ставить одних апостолами, других – пророками, інших – учителями, даючи різні дари: здатність творити чудеса, зцілювати, управляти, говорити різними мовами. Та є найцінніший дар, якого Всевишній дає нам з надлишком і закликає берегти його. Це любов. Вона цінніша за ангельську красномовність, надприродний дар прозорливості, за володіння всіма знаннями і відання всіма таємницями. Так, любов – це природа Самого Творця. Жити і діяти в цьому найкращому почутті – це перебувати в Самому Бозі. Від надміру любові Бог створив все­світ і людину, на яку виливає Свою любов. З любові до нас Він послав на землю Свого Однородженого Сина, щоб врятувати людство від пекла. Три роки Христос нав­чав і закликав усіх до цього найкращого почуття, а потім найбільшою мірою засвідчив його Своєю жертовною смертю на хресті. А після воскресіння і вознесіння Божого Сина сповнилася Його обіцянка – у світ при­йшов інший Утішитель – Дух Святий. Він, у єдності з Отцем і Сином, і завершить земну історію людства.

Отже, відзначаючи День зіслання Святого Духа, не сумніваймося, що ми реально стаємо причасниками тієї великої події, яка відбулася понад дві тисячі років тому, але стаємо за умови, якщо всіма силами своєї душі намагатимемося пережити її у своєму серці. Тоді в ньому, омитому щирими сльозами розкаяння, воістину оселиться Господь. Це і буде наша П’ятидесятниця і наше нове життя у Святому Дусі, повне радості, щастя, миру і любові.

Протоієрей Михайло МЕЛЬНИК,
с.Старі Кривотули, Івано-Франківська обл.

Вгору