ПЕРЕМОГА
«Страждання зазнаєте в світі, але будьте відважні: Я світ переміг!» – звертався Ісус Христос до Своїх учнів останньої ночі перед розп’яттям. Тоді ця заповідь була їм незрозуміла. Але й зараз багатьом нашим сучасникам важко її осягнути. «Де ж та перемога? Хіба щось у світі змінилося після Христа? Зло як панувало, так і панує. Люди нітрохи не стали кращими», – подібні песимістичні слова доволі часто звучать у відповідь на спроби християн засвідчити про торжество Господньої слави.
Справді, нібито нелогічним здається твердження про Христову перемогу, якщо врахувати, що менше, ніж за добу, переможець – побитий, обпльований, зганьблений – вмиратиме прицвяхованим до хреста. Проте такий погляд характерний здебільшого для тих, хто живе лише земними скороминущими цінностями і мислять з позицій своїх нагальних потреб та хибних уявлень про світ і своє місце у ньому. Бог не може втомитися чи померти, тому віруючі в Нього можуть радіти життю навіть тоді, коли довкола війна. Бог ніколи не дрімає, тому ми можемо відпочити від пекучих проблем, будучи впевненими, що Всевишній керує всесвітом та нашим життям. Він Всемогутній і може підтримати Своєю міццю того, хто звертається до Нього. Ось в чому Його перемога. Він завжди буде давати силу, щоб ми змогли нести тягарі дня прийдешнього. Не слід завтрашні турботи, переживання, випробування брати на себе сьогодні. Часто нам просто бракує смирення і терпіння, через що примножується клопіт, бо вже зараз, невідкладно хочемо бачити чи мати те, чому час прийти через тиждень або через місяць. Тим часом завтра зможемо справитися з цими проблемами без надриву, тому що Бог дасть силу і на той день. Через пророка Ісаю Бог запевняє нас, що коли навіть молоді та сильні не зможуть продовжувати свій шлях, то ті, хто перебуває в Христі, незалежно від віку, отримають від Нього нову силу, щоб іти дорогою життя. Перебувати ж у Христі – це виконувати Його заповіді любові.
А як часто ми дратуємось та засмучуємося через свою гординю, бо прагнемо все тримати під своїм контролем. Можемо відчувати себе безпорадними, навіть впадати у відчай, коли бачимо, що не здатні впливати на небажані події чи несприятливі обставини, які відбуваються й складаються довкола нас не з нашої волі. Так, ми приділяємо багато уваги проблемам та суєтним клопотам, забуваючи про істинні цінності. Із-за цього нерідко спотикаємось, падаємо і страждаємо. Але Господь закликає нас бути мужніми й не здаватися, бо хресними муками, смертю і воскресінням Він переміг диявола, щоб ми, перебуваючи у вірі, мали прощення гріхів. «А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем – Ісуса Христа Праведного. Він – ублагання за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу». Тож не варто боятися своїх слабкостей, через які спотикаємося. Біймося самовпевненості та самонадіяності, які не дозволяють усвідомити свою гріховність і стоять нездоланною перепоною до покаяння. А де щире каяття, там і прощення, там мир із Богом та відчуття безперервності вічного життя. Перебуваючи в засмученні від численних гріхів, звернімось до Бога зі щиросердим покаянням. Божа любов і Його милосердя перевершують усі наші беззаконня. Покаймося перед Богом за свої сумніви, переживання, за слабкість віри – і Він, вірний Своєму Слову, дасть нам втіху та силу на кожен день, щоб ми не були переможені злом.
Семен МИХАСЬ, м.Харків