02.12.2014

СУТНІСТЬ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ НАРОДЖЕННЯМ

Скільки разів потрібно порушити Божий закон, щоб стати грішником? На таке запитання більшість людей зазвичай відповідають: «Для цього достатньо одного гріха». Але чи біб­лійний це підхід? Думаю, що ні. Насправді сутність людини, праведна вона чи грішна, визначається її народженням.

У часи мого дитинства ми жили на фермі в північній частині Вірджинії. Нашими найближчими сусідами була сім’я Ректорів. У них було четверо синів, з якими я залюбки проводив час. Ми каталися на конях, ходили на риболовлю і ганяли по фермі на квадроциклах. Сини Ректорів були хорошими хлопцями. Я вважав дружбу з ними привілеєм і ні на хвилину від них не відставав. Майже щодня бував у них дома, обідав з ними, грався з їхнім псом Шкіпером, гасав з м’ячем у них у дворі. Я одягався, як Ректори, носив таку ж, як вони, зачіску і навіть копіював їх стиль розмови та поведінки. Складалося пов­не відчуття того, що я – один з Ректорів. Тим не менше, хоч я виглядав, говорив і поводився, як Ректор, я не був таким від народження. У моєму свідоцтві завжди було і буде написано «Фарлі». Навіть якби мені якимсь чином удалося вмовити ту сім’ю всиновити мене, все одно я не став би частиною їх генеалогічного дерева.

wests-the-expulsion-of-adam-and-eve-from-paradise-cora-wandelРодовід стосується також і духов­ності – паралель очевидна. В момент, коли ми з’являємося на планеті Земля, в нашому свідоцтві про народження пишеться: «Сім’я Адама». Мається на увазі, що наше походження – від цього чоловіка. Cам Адам був створений за подобою Божою, а його діти народилися вже за його образом:“Того дня, як створив Бог людину, Він її вчинив на подобу Божу. Чоловіком і жінкою Він їх створив і поблагословив їх. І того дня, як були вони створені, назвав Він їхнє ймення: Людина. І жив Адам сто літ і тридцять, та й сина породив за подобою своєю та за образом своїм, і назвав ім’я йому: Сиф (Буття 5:1-3).

Гріхопадіння Адама і Єви, внас­лідок якого вони втратили стосунки з Творцем і духовно померли для Нього, сталося до того, як вони народили Каїна, Авеля, Сифа та інших дітей. Точно так, як Каїн успадкував татів ніс, а Авель – мамині очі, діти дістали у спадщину і тілесну генетику своїх батьків. Відтоді з покоління в покоління люди народжуються без Божого Духу. І як би в подальшому житті ми не прагнули й не старались виправити ситуацію, жодна людина не здатна самотужки духовно себе оживити. Ми можемо корегувати або навіть змінювати свою поведінку, однак ніякі наші зусилля не видалять нас із генеалогічного дерева гріховного Адама – нашого спільного предка – і не зроблять духовними нащадками праведного Ісуса Христа.

Через відступництво Адама всі люди народжуються духовно мертвими. Немовля, оповіщаючи землю першим криком про свій прихід, вже має занапащену натуру. Перворідний гріх накликав на всіх нас осуд, нагородивши кожного титулом «грішник». І такий статус вже обумовлений нашим походженням – як нащадків Адама, а не тим, якими є наші вчинки.

Тож Божий план для людей полягає у зміні нашої природи з тілесної на духовну. Стаючи християнином, ми не просто приймаємо у своє життя певні біблійні доктрини і нагород­жуємося доступом до небес. У той самий момент, коли людина вирішує повірити в здійснене Господом викуплення, вона піддається операції. Оскільки операція – духовна, ми можемо її не відчувати, проте вона не менш реальна, ніж медична процедура. У момент нашого народження згори, від Божого Духу, нас забирають з лінії нащадків Адама і переносять у лінію Христа. Наша духовно мертва ДНК чудесним способом видаляється, і в наш дух вводиться нова, жива, ДНК. Ми стаємо частиною нової, духовної, сім’ї.

Ендрю ФАРЛІ, США


 

Вгору