02.03.2015

ЗУСТРІНЬ СВОЄ ЛІТО

Багато хто з людей, які, може, ніколи і в церкві не були, добре знають про релігійні свята, бо полюбляють святкувати. От і Стрітення, що припадає на середину лютого, – хто про нього не чув?

«Сьогодні зима літо зустрічає! – любив говорити мій дядько на Стрітення і, посміхаючись, додавав: – І циган кожуха продав...» Тоді нам, дітям, було незрозуміло, як це взимку можна зустрітися з літом і чому вже час позбуватися кожуха. Аж згодом, коли вже дядька не стало, прочитав ті його вислови у народних прислів’ях.

Прожив мій родич доволі складне життя, був ним утомлений, але й в останні дні йому не хотілося покидати цю землю. Він дуже любив її.

Його надзвичайно чутлива 846до всього живого душа трепетно відгукувалася на всякий посвист пташки і веселий гомін струмка, однак, готова ділитися своїм теплом з кожним, кому холодно й незатишно в цьому світі, вона сама чи зігрілася в ньому? Чи зустрілася взагалі з літом Господнім?

«Минули жнива, скінчилося літо, а ми не спасенні», – з жалем колись зауважив біблійний пророк Єремія. Так, «стрітення» означає зустріч. За народним повір’ям, на Стрітення зима зустрічається з літом. У цей день традиційно відзначають євангельську подію, що сталася на сороковий день після народження Ісуса, коли Марія принесла Дитя до храму. Праведний Симеон, якому було вже багато літ, впізнав у Немовляті Спасителя, взяв Його на свої руки і промовив: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико...»

Зустріч старого Симеона та Ісу­са-Немовляти має глибокий символічний зміст для кожного християнина. Адже дата найважливішого стрітення зазначена не в календарі, а в серцях, що зберігають любов до Бога. Симеон, проводячи багато часу в молитвах і в читанні пророків, знав щось таке, що для інших іудеїв було закрите. І коли прийшов час прощатися з цим світом, йому було спокійно на душі, навіть радісно. Ісус був ще тільки Дитятком, але Симеон, муж віри й молитви, котрий роками чекав зустрічі з Месією, добре знав, Кого він прийняв на руки і Чиє тепло при цьому торкнулося його серця.

Стрітення – це зустріч Симеона з Господом, людини – з Богом, Старого Завіту – з Новим. Зрештою, це – символ нашої власної зустрічі з Ісу­cом Христом, яка повинна відбутися ще за життя, бо без неї не ввійти у Царство Небесне. Пророк Ісая, що за кілька віків до згаданого Стрітення передбачив прихід Ісуса Христа, говорив про час Його з’явлення не інакше, як про «літо благовоління Господнього».

Зустріч Симеона й Ісуса символічно говорить, що Закон із старозавітними заборонами поступається місцем благодаті Божій із Христовими заповідями любові. Ніхто з людей не міг і не може виконати всі заповіді Закону. Законом люди скуті, як земля – морозом, а ріка – кригою. Адже порушення бодай однієї заповіді означало невиконання всього Закону. А за це – смерть. Так написано в Біблії. Кого ж не «морозитиме» така перспектива? Де тут шанс потрапити в Царство Небесне?

Очевидці розповідали: тремтів, наче од морозу, і мій родич, коли його добра душа покидала змучене тіло, як пташка – пошарпане вітрами гніздо, вилітаючи в далекий вирій... I не дивно, бо хто з нас безгрішний? Страшно, мабуть, в урочний час душі відриватись від тіла й летіти на зустріч із Господом. Приклад Симеона нагадує: як важливо, щоб у храмах наших сердець відбулося особисте стрітення з Тим, Хто дарує літо благодатне. Аби не сталося за словами пророка Єремії, який попередив, що проминуть жнива і скінчиться літо, а ми… Чи спасенні?

Михайло ЯКОВЕНКО, м.Новодністровськ

 

Вгору