03.03.2016

ХИБНІ ЕТАЛОНИ

ХИБНІ ЕТАЛОНИ

В сучасному суспільстві пошановуються і активно пропагуються так звані загальнолюдські духовно-моральні норми поведінки. Через різноманітні засоби масової інформації нас намагаються переконати, що порядність, чесність, скромність, доброта та інші якості спроможні створити на землі суцільну гармонію, якщо вони будуть притаманні більшості. Як і все, що від диявола, ця теза легко сприймається. Такі бажані й любі чи не всім нам людські властивості пропонують рай на землі, та, на превеликий жаль, без Бога, тому й облудні. Про духовність і моральність говорять і буддизм, ­іудаїзм, індуїзм, мусульманство і навіть атеїзм. Та яким мірилом їх визначати і рівняти з приходом Божого Сина у світ? Хіба може бути рай без Бога-Творця? Ні! Тому нема смислу дотримуватись примарних еталонів, хоч при цьому й жити у статках, комфорті, здоров’ї, без найменших клопотів та переживань, але після смерті безповоротно й навічно зникнути. Є лише один критерій істинної духовності і моральності. Це їх євангельське трактування. Воно полягає в нашій причетності до Святого Божого Духу через покаяння і передбачає не тільки ревне виконання Божих заповідей, але й поборення всіх пристрастей та пороків, про що не говорять і до чого не закликають загальнолюдські (і всіх інших релігій) духовно-моральні принципи.

Тому маємо з-поміж усіх цінностей вибирати Божі, небесні, бо вони, на відміну від короткочасних земних, непроминаючі, вічні. Лише християнське вчення наполегливо закликає перемагати (і навчає, як це здійснювати) всі прояви гордині, заздрості, черевоугодництва, блуду (навіть в помислах), образ, гніву, злорадства, осуду, підступності, марнославства, славолюбства, захланності, лицемірства, улесливості, двоєдушності, лукавства і всякого обману. А натомість бути слугою для всіх, мати мир, смирення, покору і навіть любов до ворогів. Чи могла б людина придумати, а голов­не – виконати цю заповідь любові? Ніколи! Оце і є християнська духов­ність та євангельська моральність.
«Покайтесь, бо Царство Небесне близько», – такими словами почав свою спасенну місію на землі Ісус Христос. Цей заклик Господа і сьогодні для кожного залишається основним та доленосним. Бо він дарує надію на вічність з Богом. Щоб стати на дорогу покаяння, потрібно усвідомити його важливість, глибоко переосмислити свій гріховний стан та прийняти рішення не чинити лиха. Про необхідність такого кроку свідкує наша совість, стержень людського духу, або духов­на сутність, закладена в людині Творцем від початку. Варто зауважити, що з вчинками простіше: покаявся, висповідався і намагаєшся такого більше не робити. Перемогти ж пристрасті людині значно складніше: оволодівши нами, вони стають другою природою. Учитель духовного життя авва Доротей стверджує: всі наші кризи – якраз від ненаситних пожадань, що роблять нас своїми рабами. Серед великої їх кількості він виділяє три: ласолюбство, славолюбство і грошолюбство. (Кожна людина має бодай одну із названих вад, а то й більше.) Саме ці ненажерливі акули спокус формують характер. Адже вони спричиняють інші вади. Наприклад, від грошолюбства походить жадібність та захланність, останні ж відкидають всяку мудрість чи поміркованість. Людина, що прагне слави, буде уражена гординею, честолюбством та заздрістю. Усі ці пороки є жахливими та згубними. Бо «ніщо нечисте не ввійде в Царство Небесне» (Об’явлення 21:27). Тому іншого шляху, ніж відновлення серця, тобто переродження в нову людину, не існує.

Знаємо, що всяке зло, а з ним і смерть увійшли у світ через гріхопадіння наших прародичів. Cпасіння можливе лише через покаяння. Це єдиний шлях. Пройти його – означає вже на землі ввійти до Небесного Царства й обітованого раю. Для цього потрібно визнати Христа Господом свого життя, очистити своє серце від гріховного бруду і таким чином стати вмістилищем та носієм цього Царства, а воно є «мир, праведність і радість у Дусі Святому». Оселившись у нашому серці, Спаситель світу Своїм невгасимим вогнем любові спалюватиме усяке зло і гріх, що зазіхають на наші душі. Тож нехай щиросердне каяття допоможе нам увійти в це спасенне полум’я, щоб вийти з нього чистими і святими та успадкувати вічність.

Протоієрей Михайло МЕЛЬНИК,с.Cтарі Кривотули, Івано-Франківська обл.


 

Вгору