Що потрібно зробити людині, щоб потрапити до пек­ла? Аж нічого! Бо кожен з нас у цей світ уже приходить потенційним грішником, успадкувавши гріховну природу наших найдавніших пращурів – Адама і Єви, які ще в раю, в ідеальних умовах Едемського саду занапастили свою душу через непослух Творцю – скуштували плід із дерева, з якого Він їм заборонив їсти. І якщо ми не маємо устремління до чистого і хорошого, то мимоволі примножуємо брудне і недобре, до чого штовхає нас смертоносний вірус перворідного гріха. Тож якщо йому не протистояти, то ми, накопичуючи всяку гидоту, неодмінно потрапляємо в безодню пекла. Тому нам вкрай необхідно щось міняти – у собі і своєму житті, щоб навернути отримане при народженні зіпсуте єство до життєдайного джерела праведності. Тим більше, що процес змін і вдос­коналення притаманний при­роді в цілому.

Яскравим доказом перманентного переходу в якісно інше, нове, може бути, наприклад, перетворення гусениці на метелика. Адже всім відомо, що неприємний на вигляд, огидний та бридкий черв’як у певний період свого розвитку видозмінюється і стає красивим, привабливим метеликом. На щастя, в Божій світобудові існує процес метаморфози, і у волохатих, слизьких личинок з’являються крила, вони стають чарівними комахами і починають літати, порхати та радувати нас барвистими фарбами.

Якщо дивитися на природний про­цес метаморфози духовними очима, то можна провести паралель: спотворені гріхами, відразливі і нікчемні людські душі здатні змінюватись – набувати гідності, порядності та інших чеснот. Бо ми покликані ставати кращими, більш дос­коналими, наближаючись у цьому до свого Творця. В якій би неблагополучній сім’ї ми не народилися, в якому б прошарку суспільства не зростали, ми спроможні преображатися. Як гусені дано стати метеликом, так само нам дана можливість та здатність не зоставатися в успадкованому гріху, сутність якого проявляється навіть у зовсім маленьких дітях, в яких нерідко спостерігаємо примхливість, гнів, злість. Бог, наш Творець, наділив нас умінням змінюватись на краще. З Його допомогою ми можемо позбутися тяжіння (з ним ми з’явилися у цей світ) до кривої і небезпечної дороги гріховних пристрастей, вад і всякої скверни. Нам лише б не пропустити той момент, що визначений Всевишнім для кожного, аби у потрібний час зупинитися і усвідомити: я повзаю, як гусінь, застрягши у болоті матеріалізму, погрузнувши в багні гріхів цього світу, у безлічі проблем та негараздів, але я усвідомлюю, що Бог очікує від мене чогось іншого – я здатен літати.
Наш Творець не хоче, щоб ми залишалися на низькому (плотському) рівні існування – весь час, так би мовити, були гусінню, бо Він призначив нам бути духов­ними. Його Слово закликає нас: «Не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, – добро, приємність та досконалість». А щоб могти «не стосуватися цього віку» (тобто не рівнятися на грішний світ, не піддаватись його спокусам), потрібно черпати силу від Бога – молитися, читати Святе Писання, прислухатися, що Він каже нам через нього. Таким чином ми наближатимемося до Творця, Його природи, будемо ставати подібними до Нього. Бо з ким проводимо час, від того і навчаємося, набуваємо схожих до нього рис – з нами відбувається та сама метаморфоза.

Мабуть, кожна людина на певному етапі життя приходить до висновку, що далі так жити не можна, що треба щось міняти. Це і є той момент, коли Бог говорить до нашого серця. Він хоче, щоб з нами відбулося оте перетворення, відродження згори, щоб ми стали новим творінням, щоб, покинувши усе старе, народилися в Богові і отримали спасіння душі. Щоб повернули напрям свого ходу: рухалися у бік гріха, а тепер щоб почали йти в сторону Бога. Він кличе нас до цього.

Віталій КЛОДНИЦЬКИЙ, м.Чернівці