12.09.2017

НА СМОКОВНИЦІ – МАСЛИНИ?

НА СМОКОВНИЦІ – МАСЛИНИ?

Фраза «Хто не з нами, той проти нас», мабуть, знайома усім. Особливо популярною вона була в перші роки радянської влади та вживалась як застереження або й погроза тим, хто займав нейтральну позицію, а отже, мав сумніви щодо політики партії. Та й тепер ці слова застосовують переважно з такими ж намірами: коли хочуть бачити чітку визначеність або схилити на свій бік, підкреслити недопустимість будь-якої іншої точки зору.

Насправді ж цим словам, які в наші часи стали такими поширеними, вже понад дві тисячі років, і належать вони Ісусу Христу. «Хто не зі Мною, той проти Мене» – учив Господь народ, вказуючи на певну закономірність: той, хто не з Ним, може бути абсолютно з будь-ким іншим, і в такому разі він, зрозуміло, проти Нього. Але й займати якесь нібито проміжне, невизначене становище – це також бути проти Нього. Бо якщо ти не прихильник ­Ісуса Христа, то автоматично перебуваєш у протидії до Нього. У світі існують дві духовні протилежні сили, два царства. І якщо ти не з Господом, то не сам по собі, а з тим, хто проти Нього, – дияволом.

Тому словами «Хто не зі Мною, той проти Мене» Ісус Христос визначає наше місцезнаходження відносно Бога, а також несприйняття Ним подвійних стандартів, двоякого та сумнівного відношення до Нього, що є ознаками невір’я. Природі Господа притаманні об’єктивність та неупередженість: «Із справедливим Ти поводишся справедливо, із чесним – по-чесному, із чистим поводишся чисто, а з лукавим – за лукавством його» (Псалом 18: 26-27). На перший погляд, у вказаному тексті є якась неузгодженість, неточність, недомовленість, і можна зрозуміти так, що з лукавим Бог поводиться лукаво, бо він того, мовляв, заслуговує. Але насправді лукавство Богу не властиве. Воно є в природі сатани, а людина завжди пожинає те, що сіє.

У Бога немає подвійних стандартів. Він є безстороннім, справедливим, чистим та чесним стосовно всіх людей та за будь-яких обставин їхнього життя. Закономірно, що цього Небесний Отець чекає і від нас. Апостол Яків у своєму посланні пише: «З тих самих уст виходить благословення і прокляття. Брати мої, цього не повинно бути! Хіба з одного джерела тече солодка і гірка вода? Чи може смоківниця, брати мої, родити маслини або виноградина – смокви?» Прикладом для нас тут можуть послужити явища природи, в яких немає протиріч: вода тече лише в одному напрямку, яблуко завжди падає вниз, сонце постійно сходить з однієї сторони, а заходить в іншу. Чому ж з людиною не так? Бо вона порушила Божі принципи і продовжує це робити. Тож нам належить набувати у все більшій мірі природних рис, характерних першим людям, що були створені за образом та подобою Божою, жити і діяти згідно з тими правилами та законами, які з самого початку були Ним впроваджені. 

Відносно християнського відокремлення та чіткості поглядів пише і апостол Павло: «…що спільного між праведністю та беззаконням? Або що спільного між світлом і темрявою?» Нічого. Отже, неможливо одночасно бути там і тут. А середини просто не існує. І свідченням того, на чиєму боці ми перебуваємо, є наші вчинки. Вони ж, у свою чергу, витікають з того джерела, з якого ми п’ємо. Тому важливо задуматись і визначитись з джерелом. Якщо відчуваємо гіркість, негайно покинути з нього пити. Натомість припасти до води солодкої.

Ігор КРОЩУК, м.Горохів 

Вгору