04.01.2016

РІЗДВО

РІЗДВО

Народження Ісуса Христа сколихнуло як небо, так і землю. За всю історію існування людства ця подія, безсумнівно, є найвеличнішою, найбажанішою і найчудеснішою. Адже Святий Бог зі Свого славного вічного престолу зійшов у наш грішний світ. Зійшов, щоб його помилувати.

Вифлеєм. Ніч. Молода єврейська жінка Марія нахилилась над щойно народженим нею Хлопчиком. Із радістю та водночас з тривогою вглядаючись у Його оченята, хоче зрозуміти, що ж буде далі. Вкотре нагадує сказані Господнім Ангелом слова: «І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус. Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий... І повік царюватиме Він...» Поруч стоїть Йосип, який ще недавно, дізнавшись, що заручена з ним дівчина вагітна, хотів тайкома, без розголосу і ганьби, відпустити її. Але був наставлений Ангелом не боятися прийняти Марію, дружину свою, «бо зачате в ній – то від Духа Святого. І вона вродить Сина,.. спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів». Столяр, що удостоївся честі прийняти в свою сім’ю Немовля, у захваті поглядає то на Марію, то на Дитину: «Невже це правда? Невже це все відбувається зі мною?!»
В ту мить до хліва заходять кілька пастухів. Їхні обличчя сяють від радості. Перебиваючи один одного, захоплено починають розповідати, що «нічної пори вони вартували отару свою. Аж ось Ангел Господній з’явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим... Та Ангел промовив до них: «Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме». І ось раптом з’явилася з Ангелом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали: «Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!» Через якийсь час після перших відвідувачів прийшли поклонитись Немовляті мудреці зі сходу. Дорогу їм вказала яскрава зоря, що дивно рухалася по небу. Вони принесли Йому дарунки: золото, ладан та смирну.

Ісус народився в обставинах, що різняться від тих, до яких Він звик у Небесному Царстві, – не в розкішних палатах, без урочистостей, оркестру, сонму святих, хвали і поклоніння. Навіть не всі були Йому раді. Тодішній цар Іудеї Ірод, почувши про народження Ісуса, занепокоївся і хотів убити Новонародженого. Та Ангел попередив про це Йосипа: «Уставай, візьми Дитятко та матір Його, і втікай до Єгипту, і там зоставайся, аж поки скажу тобі, бо Дитятка шукатиме Ірод, щоб Його погубити».

Дуже хочеться, щоб ця коротка історія про народження Спасителя стала для когось тією зорею, яка приведе до Нього, але вже не до ясел у хліву, а до хреста, на якому був розп’ятий Божий Син. Він воскрес і бажає допомагати нам, приносити радість, прощати, підтримувати нас, любити, зціляти – робити все те, що Він робив, коли жив на землі. Різдво продовжується! Тільки Ісус народжується уже в душах людей, які приймають Його, як тоді, понад дві тисячі років тому, коли хтось дав прихисток для Йосипа та Марії, щоб та народила Дитя. Саме в недосконалих людських серцях хоче оселитися дос­коналий Божий Син і освячувати їх. Він не шукає мудрих чи шляхетних, сильних чи відважних – Ісусу потрібні ті, хто впустить Його до себе. Відчини двері свого серця для Ісуса!

Господи Ісусе!  Визнаю, що я грішний і сам себе спасти не можу. Вірю, що Ти помер за мене на Голгофі і прийняв покарання за мої гріхи. Прошу: прос­ти всі мої провини, увійди у моє серце і будь моїм Господом та Спасителем. Довіряю Тобі своє життя, хочу жити для Тебе і служити Тобі. Амінь.

Роман ФАЙНІЦЬКИЙ, м.Тернопіль

 

Вгору