17.10.2017

ЩО ДАЄ ПРОЩЕННЯ

ЩО ДАЄ ПРОЩЕННЯ

Оскільки кожен з нас живе у су­спільстві, а не відокремлено, то нам вкрай необхідно вибудовувати стосунки з людьми, які нас оточують. І так як усі ми можемо помилятися, вчиняти щось неправильне стосовно інших, то дуже важливо уміти просити прощення, смирятися, поступатися і прощати. Це легко можуть робити ті, хто змалечку навчений відпускати образи і каятись перед кимось. Коли діти бачать, що батьки просять вибачення одне в одного, то вони будуть звикати до такого і самі зможуть просити пробачення та прощати. Отже, в сім’ї найлегше прищепити таку рису характеру. Крім того, набагато легше прощає комусь та людина, яка знає Бога, тобто живе з Ним у серці, керується Його принципами, звіряє з ними свій поступ.

Недавно чув свідчення жінки, яка смертельно захворіла, і лікарі відправили її додому як безнадійну. Одного разу перед нею з’явився Ангел і спитав, чи готова вона простити свого кривдника (хвора знала, про кого йдеться). Вона відповіла, що не може. На другий день Ангел знову прийшов до неї з тим же запитанням. Жінка повторила, що не може, і попросила допомогти їй це зробити. Лице Ангела засяяло радістю. Він промовив: «Непрощення могло тебе погубити».

Поступово жінка почала одужувати і згодом стала повністю здорова. Іноді як результат непрощення та образ болячки оселяються у нашому тілі та ятрять його. І ключ до зцілення у простому рішенні – смиренні душі, коли ми відпускаємо зі свого серця того, хто причинив нам біль, прощаємо йому або готові сказати унікальне, благословенне слово «прости» іншому, кого образили ми. Коли людина опиняється у якихось складних обставинах (хвороби, борги чи сімейні проблеми) і в цей момент не може простити, то вона потрапляє в подвійний капкан. Тому так важливо прощати нашим винуватцям і самим просити прощення. Навіть якщо це спочатку просто на словах. Згодом буде і з серця. Коли ж людина цьому не навчена, живе без Бога і її єство заполонила гординя, то вона буде оправдовуватися, аби сказати, що не винна. А також не буде здатна простити своїм кривдникам. Без Бога перемагати гординю дуже нелегко. Вона противиться, не хоче вмирати. І лише Господь звільняє від тої підступної пихи. Так, хтось, може, скривдив нас. Але ця несправедливість ні в якому разі не повинна породжувати у нашому серці образу або тим більше бажання помсти чи відплати. Бо це не є Божі принципи, і такі почуття шкодять нам самим.

Людині звично апелювати до справедливості. Ми завжди прагнемо її стосовно себе, намагаємося добитися своєї правди і щоби наш кривд­ник був посоромлений та покараний. Але Господь явив нам вищий рівень стосунків: в останні хвилини життя, коли над Ним глумилися і збиткувалися, Він промовив: прости їм, Отче, бо не знають, що чинять. Він не сердився, не обурювався, не засуджував тих, хто над Ним, абсолютно безневинним, знущався, навпаки – змилосердився. І простив. Милість Він поставив вище за суд, відкривши і для нас цю благодатну дорогу.

В’ячеслав БОЙНЕЦЬКИЙ, США 

Вгору