04.04.2016

ЩО ПОСІЄШ, ТЕ Й ПОЖНЕШ

ЩО ПОСІЄШ, ТЕ Й ПОЖНЕШ

Грішній людській природі властиве бажання помсти. Тобто нам хочеться, щоб за всяке заподіяне зло було відплачено тією ж монетою. Так, мовляв, справедливо. Проте часто розуміння справедливості буває однобоке. Для своїх кривдників, наприклад, ми вимагаємо прокурора, а для себе, навіть якщо винні, кличемо адвоката. Завжди хочемо, щоб винуватці були покарані (себе ж до таких зараховуємо дуже рідко). Тому обурюємося, коли не бачимо кари за вчинене. Але за цим пильнує Господь, для сторонніх очей вона може бути й невидима. І якщо земний суд можна підкупити, щоб уникнути покарання, то Божий суд «недоступний для дзвону злата». Духовний закон для всіх однаковий. Біблія каже:«Не обманюйтеся, – Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне» (Послання до Галатів 6:7). Це означає, що кожен наступний крок людини тісно пов’язаний з попереднім.

Всі ми хочемо для себе світлого завтра, але не беремо до уваги своє темне вчора. Проте з гріховним минулим не може бути щасливого майбутнього. Бо «завтра» є наслідком «учора». Людина ставить собі цілі, будує плани, на певних етапах досягає успіхів, і раптом, незрозуміло чому, – крах, провал, поразка! Це даються взнаки гріхи, сховані в закапелках свідомості, під покривалом доб­рих справ. Але якщо сміття замести під килим, воно все одно залишиться в хаті, тільки буде сховане подалі від очей. Краще його прибрати зовсім, викинути геть. Бо кожен вчинок, слово, думка є зерном посіву на життєвому полі. Обдурили – не плачмо перед Богом, коли обманюють нас. Вкрали – не просімо доброго даяння. Не шанували батька і матір – не сподіваймось на щасливе довголіття.

Причина та наслідок, сіяння та жнива – закон Творця. Діє він у всіх сферах життя. Де і що б людина не посіяла, жнива не забаряться, вони обов’язково настануть. Тож не треба ображатися на тих, через кого здійснюється відплата, бо, пам’ятаймо, приходить вона від Бога. А ще варто не забувати, що урожай завжди перевищує посів. Це закономірно. Адже з одного пшеничного зерна виростає цілий колосок. Логічно й те, що, сіючи пшеницю, ми не збираємо кукурудзу. До того ж як у матеріальній сфері, так і в духовній урожай в багато разів перевищує посів. Отже, ми можемо сіяти все, що хочемо, але не в наших силах зібрати, що бажаємо. Екклезіяст говорив: «Радій, юначе, у своїй молодості, а серце твоє нехай буде веселе за днів твоєї юності! І ходи ти дорогами серця свого й видінням очей своїх; але знай, що за все це Бог приведе тебе на суд» (Книга Екклезіястова 11:9).

Бог – поза часом. У Нього «один день – як тисяча років, і тисяча років – як один день». Йому легко заглянути як у наше майбутнє, так і у вчорашній день. Тож, щоб не довелося пожинати гіркі плоди свого минулого, нам потрібно привести його до порядку. Це можливо через визнання і сповідан­ня своїх гріхів перед Богом. Людину, що не кається, Господь не прощає, бо не може піти проти Самого Себе та відмінити Свої постанови. Але Він охоче виходить назустріч тим, хто покаянням спокутує свої провини, чим власноруч вириває злі посіви зі свого життя. Небесний Отець назав­жди забуває ганебне минуле грішника. Тоді приходить нове начало, настає новий День народження – від Бога. Заради цього Божий Син пішов на Голгофу.

Олександр ШЕВЧЕНКО, США


 

Вгору