02.11.2015

ЩОБ ВІДЧИНИЛИСЬ ВОРОТА РАЮ

ЩОБ ВІДЧИНИЛИСЬ ВОРОТА РАЮ

Загальновідомо: тіло смертне, душа ж не вмирає. Та де вона опиняється, коли людина переступає поріг земного життя? Точну відповідь на це запитання можна знайти в єдино достовірному джерелі – Біблії. Всі інші тлумачення потойбіччя – людські припущення та вигадки.

Згідно зі Священним Писанням у вічності для наших душ є тільки два місця – рай і пекло. Тож після смерті ми будемо або блаженствувати в раю, або мучитись у пеклі. Іншого не дано. Жодного слова про якусь проміжну ланку, посередницьку інстанцію, яка нібито існує перед дверима цих двох, на сторінках Божого послання не знайдемо. Проте багато людей все ж вірить, що саме там, в так званому чистилищі, душі померлих очищуються від наслідків гріховного життя і після цього отримують Божий присуд. І чим більше, мовляв, за них моляться на землі, тим імовірніше їм потрапити до раю. Насправді це небезпечні й оманливі домисли, на які опираються люди, що не шукають істину і таким чином можуть навіки занапастити свої душі.

Один із найяскравіших прикладів того, що саме в земному житті людина визначає для себе, якою буде її вічність, – біблійна історія про багача і Лазаря. Після смерті перший потрапив у пекло, а Лазаря Ангели віднесли до раю. Знемагаючи від нестерпних мук, багач, побачивши вдалечині Авраама та знайомого Лазаря, заблагав про допомогу: «Змилуйся, отче Аврааме, наді мною і пошли мені Лазаря, нехай умочить у воду кінця свого пальця і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум’ї цім!» Але у відповідь почув категоричну і обгрунтовану відмову: «...поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас» (Євангеліє від Луки 16: 19-31).
Отже, Слово Боже прямо вказує, що після того, як душа покинула тіло, змінити бодай щось неможливо. (Якби було інакше, то наше земне життя стосовно вічності не мало б ніякої мети і ніякого значення.) Саме тут, на землі, нам дано визначитися, де ми пробуватимемо потім, коли наші тіла повернуться туди, звідки взяті (стануть прахом). Якщо ми увіруємо в Спасителя, що на Голгофі подарував нам прощення гріхів, то опинимося у раю. Якщо ж відкинемо цей дар, то отримаємо муки. Апостол Павло у Посланні до галатів (6:7,8)­­ скеровує нас дорогою порятунку: «…хто сіє в плоть свою, від плоті пожне тління, а хто сіє для духа, від духу пожне життя вічне». Турбуючись лише про тіло, спрямовуючи всі помисли і діла тільки на задоволення своїх фізичних та моральних потреб, ми сіємо в плоть. А повіривши в Благу Звістку про спасіння через Ісуса Христа та очищаючи душу від гніву, обману, заздрості і всього злого, ми сіємо в дух, тобто відроджуємо його.
Можна відвідувати храм, виконувати ритуали богослужіння, повторювати молитви і озвучувати символи віри. Також знати напам’ять тексти звернень до святих, ставити перед іконами безліч свічок і навіть всю ніч стояти на колінах. Та релігійні обряди й благочестивий вигляд не здатні відкрити ворота раю. Якщо в серці немає істинної спраги пізнати Бога, то воно буде залишатись порожнім, без Божого Духу. І всі праведні труди будуть марними.
Дорога до Господа вимощена вірою, істинною та безперечною, яка не потребує доказів чи пояснень. Вона проявляється в усвідомленні абсолютної залежності від Бога, відчутті постійної потреби в Ньому і бажанні завжди бути в Його владі та Його волі. Лише цей шлях надійний і веде людину до порятунку від мук пекла.

Якщо хочеш ним іти, прагнеш пі­знати милість Божу, потрібно відкрити свою душу, запросити туди Господа і віддати себе в Його руки. Сказати ­Ісусу Христу, що потребуєш Його, просити, аби Духом Святим Він оселився у серці.
Достовірною ознакою того, що ми спасенні, тобто наш дух відроджений, є те, що в нас живе Святий Дух. Він і свідкує нашому духові, що ми діти Божі. Так каже Біблія. Тож за справу!

Ярл ПЕЙСТІ, євангеліст


 

Вгору